Більшість українців залишаються віруючими, хоча поняття віри та релігійності можуть відрізнятись у їхньому розумінні.
Так, 70,4% українців називають себе віруючими, хоча багато хто з них припускають, що для цього не обов’язково належати до певної релігії чи конфесії. Про останні дані дослідження розповів директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко під час відкриття засідання у Києві, 26 травня.
«В Україні досі переважна більшість громадян вважають себе віруючими, незалежно від відвідування церков, – зазначив дослідник. –У цьому дослідженні зафіксований показник 70,4%, але коливання релігійності можуть бути зумовлені побутовими, соціальними та політичними чинниками впливу. Якщо ми застосовуємо певні об’єктивні параметри – відвідування релігійних громад, залучення до обрядів та демонстрація релігійної поведінки – то в українському суспільстві є люди, для яких бути віруючим та релігійним – це зовсім різні поняття».
Згідно з останніми даними Центра Разумкова, 58% українців відвідують Церкву, а 51,7% з них бувають у ній лише на релігійні свята. При цьому 18% громадян ходять у церкву раз на тиждень, 17% — раз на місяць. Регулярно матеріально підтримують релігійні громади 12% респондентів, 30,2% — зрідка.
Незвичними є переконання мешканців країни в тому, що людина може бути просто віруючою і не сповідувати певної релігії, у чому певні 63% опитаних. За словами Андрія Биченка, віра є швидше моральною категорією, ніж співвідношенням з певною громадою чи конфесією. Водночас більше 50% громадян переконані, що релігія важлива для суспільства.
Найбільш суперечливими є категорії питань, які визначають ставлення громадськості до відносин Церкви, держави та суспільства. Більшість громади, 55% респондентів певні, що Церква не має втручатись у державні відносини. Разом з тим 79% українців повністю переконані в тому, що релігія має взяти на себе відповідальність за допомогу бідним та нужденним категоріям населення у разі, якщо рішення влади будуть порушувати їхні права.
«Коли громадяни кажуть, що Церква не повинна втручатись у політику, це має певні уточнення, підкреслив експерт. – Мені здається, що все ж більшість має на увазі саме те, що в українській політиці хтось має обов’язково стояти на боці певної сторони. Тобто у свідомості громадян Церква має бути над ситуацією, зокрема у конфліктах, і пропонувати конструктивний вихід з проблеми з точки зору морального авторитету. Довіра до церковних інститутів досі є дуже високою і число тих, хто їй довіряє, значно переважає недовірливих, на відміну від ситуації з державними інститутами. Чим більше Церква намагається стати на чийсь бік в умовах політичного життя, тим більший є спад довіри, хоча вона протягом 15 років досліджень залишається на високому рівні».
За матеріалами: РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
