Папа Франциск відправив на площі св. Петра урочисту Євхаристію, яка була центральним пунктом триденного святкування ювілею дияконів у рамках Року Милосердя.
Вони прибули до Рима з різних країн світу, часто зі своїми сім’ями. Наголосимо, що йдеться не про дияконат як перший ступінь священицьких свячень, а про сталий дияконат — послугу в Церкві, на яку дістають благословення світські мужчини. Власне, більшість прибулих на святкування були сталими дияконами.
У виголошеній принагідній проповіді Франциск вийшов від виразу «слуга Христа», який з’являється у Посланні до Галатів (Гал 1, 10). Святий Павло так називає себе, представляючись як «посланник» (апостол) з волі Господа Ісуса (пор. Гал 1, 1). Папа підкреслив, що ці два терміни — «апостол» і «слуга»» — єднаються між собою і ніколи не можуть бути розділені. Вони як дві сторони однієї медалі: хто проголошує Ісуса — той покликаний до служіння, а хто служить, той теж проголошує Ісуса.
Першим нам показав це сам Ісус. Як писав св. Полікарп: «Він став дияконом усіх». Диякони ж, подібно як Він, покликані до того, щоби ставати проголошувачами Євангелія.
«Учень Ісуса не може йти інакшим шляхом, аніж шлях Учителя; але якщо хоче проголошувати, то мусить Його наслідувати, як це вчинив св. Павло: прагнути до того, щоби ставати слугою. Іншими словами, якщо євангелізація це завдання, довірене кожному християнинові в Таїнстві Хрещення, то служіння це стиль, у якому належить переживати свою місію, єдиний спосіб буття учнем Ісуса. Його свідок — це той, хто чинить так, як Він: хто служить братам і сестрам, не змучується Христом покірним, не змучується християнським життям, яке є життям служіння», — сказав Папа.
Далі Франциск запитав, від чого потрібно почати, аби стати «слугою добрим і вірним» (Мт 25, 21). Першим кроком буде відповідь на заклик жити у готовності служіння. Слуга щодня вчиться відсторонюватися від розпоряджання усім задля себе, навіть і самим собою. Щоранку він тренується у даванні свого життя іншим, в усвідомленні, що кожний дар потрібно переживати як дарування себе.
«Той, хто служить, не є невільником установленого порядку дня, але з відкритим серцем готовий до того, що незаплановане, готовий зустріти брата і залишається відкритим на те, що непередбачене, чого ніколи в житті не бракує і що часто є щоденною несподіванкою Бога. Слуга відкритий на несподіванки. Він спроможний відчинити двер свого часу та свого простору для того, хто поруч і стукає поза визначеними годинами, ціною переривання чогось, що ти любиш, або відпочинку, на який заслуговуєш. Слуга не дивиться на час. У мене серце болить, коли я бачу розклади порядкування в парафіях: від такої години до такої. А пізніше? Немає відчинених дверей, немає священика, немає диякона, немає мирянина, який би прийняв людей. Це болить. Не дивитися на час! Мати цю відвагу: не дивитися на години. Отож, дорогі диякони, якщо ви будете доступні, ваше служіння буде позбавлене егоїзму та стане євангелізаційно плідним», — сказав Папа.
Далі Франциск послався на слова читаного під час літургії фрагменту Євангелія. У ньому міститься, зокрема, подив Ісуса щодо слів сотника, який просить про зцілення свого слуги: «Господи, я не достойний, аби Ти увійшов до мого дому» (Лк 7, 6). Ісуса вражає велике смирення сотника, його лагідність. Він міг перед лицем проблеми, що його непокоїла, бути знервовним і вимагати, щоб його вислухали, підкреслюючи свою значущість. Він же натомість був дуже смиренний, не підніс голосу, не бажав перешкоджати.
«Тому Бог, який є Любов, з огляду на любов посувається навіть до того, щоби служити нам: Він щодо нас терпеливий, доброзичливий, завжди охочий і добре настановлений, страждає від наших помилок і шукає способів, як нам допомогти і зробити нас кращими. Це також риси тихого і смиренного християнського служіння, яке є наслідуванням Бога через служіння іншим: приймаючи їх із терпеливою любов’ю, невтомно їх розуміючи, роблячи так, аби вони почувались, як удома, у церковній спільноті, де великий не той, хто повеліває, а той, хто служить», — сказав Папа.
На завершення Франциск додав, що кожен з нас дуже дорогий для Бога, возлюблений Ним і вибраний, а також покликаний до служіння. Але над усе потребує внутрішнього зцілення. Папа підкреслив, що варто, аби ми щодня про це молилися. Тому це послання він залишив присутнім на Месі дияконам.
«Дорогі диякони, можете просити про цю благодать щодня у молитві, в молитві, в якій представляєте труди, несподіванки, втому і надію: в молитві істинній, яка віддає життя Богові та впроваджує Господа в наше життя. А коли ви будете служити при Євхаристійному столі, знайдете там присутність Ісуса, який дає себе вам, аби ви давали себе іншим».
За матеріалами: Radio Watykańskie
Фото: Assosiated Press
фінансово.
Щиро дякуємо!
