Приймати до уваги чи брати до уваги?
«Приймати до уваги» — класичний випадок «неправильності», з якою ми часто стикаємось у повсякденному житті.
Зазвичай до вживання цього вислову особливо схильні чиновники. Забуваючи, що приймати вони можуть тільки когось або щось — громадян, ліки, друзів, папери, але тільки не увагу. Тож правильно казати «брати до уваги».
Вибачте мене чи вибачте мені?
Русизми вплинули навіть на найпоширеніші українські слова та словосполучення, серед яких, наприклад, і вибачення.
В українській мові правильна форма — «вибачте мені» або «пробачте, будь ласка», а не «вибачте мене», як зазвичай, на жаль, багато хто каже.
Вимагати чи потребувати?
Відповідь на це вкрай заплутане для когось питання насправді є простою. Вона безпосередньо залежить від нас чи того, хто фігурує в наших оповідях. Якщо ми або ще якісь дійові особи є активними (тобто маємо силу, здатність, змогу), то ми, звісно ж, вимагаємо. А якщо ми пасивні, тоді не лишається нічого іншого, як покладатись на силу випадку, і – потребувати (мати потребу).
Одружитися/оженитися з нею чи одружитися/оженитися на ній?
Навряд чи це ледь не гамлетівське питання може стати на заваді одруженню, але все ж важливо знайти правильне формулювання для цієї непересічної події.
Відомий знавець української мови Іван Огієнко писав: «У самій нашій мові одбився дух нашого народу. Давнє слово "дружина" яскраво показує про стан нашої жінки, про те, що вона — друг своєму чоловікові».
Загалом слово «одружуватися» означає «дружити», «товаришувати», а робити це можна лише «з ким», а не «на кому».
«Одружитися/оженитися на ній» це калька з російської «жениться на ней».
Вважати чи рахувати?
Одна з найпоширеніших помилок — вживати словосполучення «я рахую» замість «я вважаю». Увімкнувши телевізор чи радіо, або ж читаючи інтернет, ми спостерігаємо, як наші політики, майже за Фрейдом, роблять такі обмовки. І ясно, що вони все собі рахують і мало що вже після цих прорахунків вважають…
Дієслово «вважати» ми використовуємо у випадках, коли йдеться про висловлення власної думки чи оцінки, натомість дієслово «рахувати» — коли називаємо числа в послідовному порядку; визначаємо кількість або суму.
Вирішувати чи розв’язувати?
Коли йдеться про здійснення власних намірів, тоді людина вирішує (наприклад: вирішив повідомити, вирішив піти навчатись абощо). Вирішувати щось для себе може також і колектив, громада.
Але ж інколи не все так просто, як хотілося б. І в проміжку між «вирішив» та «зробив» з’являються труднощі, перепони, ускладнення, інтриги, хитросплетіння… Що, зрештою, і переростають у проблеми, які ми й повинні розв’язувати.
Траплятися чи ставатися?
Зазвичай ми використовуємо слово «траплятися» або «трапитися», безпідставно ігноруючи ще одне дієслово «ставатися», яке переважно ґрунтовніше відображає значення тієї чи іншої дії.
Ось як, наприклад, словом «трапляються» зафіксовано момент випадковості у народній приказці: «Іди, Меласю, поки люди трапляються».
Зичити й бажати
Коли котре з цих дієслів буває доречним? «Зичити» ми кажемо тоді, коли маємо на увазі висловити щось добре комусь. Бажати — тоді, коли дуже хочемо чогось для себе.
Ось приклад вжитку з народної мови (приказка): «Хай ті плачуть, що нам зла зичать».
Можна часом ужити дієслово «зичити» і в стосунку до власної особи, але при цьому обов’язково слід додавати займенник «собі». Найчастіше це буває в запереченнях, наприклад: «Я не зичу собі вашого товариства» (рос.: «Я больше не желаю вашего общества»), «Не зичу собі ваших балачок» (рос.: «Не желаю слушать ваши разговоры!»).
І маленька вправа на відмінювання прізвищ.
За матеріалами: СловОпис
Тізерне фото: Безкоштовні курси української мови
фінансово.
Щиро дякуємо!
