Журналіст «Le Figaro» Венсан Тремоле де Віє поспілкувався з філософом і фахівцем із середньовічної арабської філософії Ремі Браґом про теологію ісламу та «Ісламської держави».
Кореспондент почав із питань про Мохамеда Ляуеже Булеле, вбивці з Ніцци, чиє життя «гуляки, любителя алкоголю і танцюриста сальси» свідчить про його віддаленість від ісламу.
«Можливо, практика агресивного джихаду для деяких є, серед іншого, способом “вибачитися” за надто швидку адаптацію до західних звичаїв, які вважаються розбещеними, або навіть покарати себе за цю провину поступок, — вважає Ремі Браґ. — Підірвати себе набагато швидше, ніж стати на довгий і важкий шлях виправлення».
Коментуючи поняття «священної війни», Браґ підкреслює, що сьогодні багато мусульман прагнуть уникнути цього виразу і зберегти арабське слово «джихад», яке часто розуміють суто як духовні зусилля в боротьбі з власними пристрастями. «Однак ми часто знаходимо вживання цього слова в дуже конкретному сенсі, наприклад, у трактатах про правила (фікх), де в розділі під назвою” Джихад “ідеться про абсолютно реальні напади», — каже Ремі Браґ.
«У будь-якому разі, варто зупинитися на парадоксі, який представляє собою це поєднання слів: “священна війна”, — продовжує експерт. — У ньому міститься цінна інформація: іслам має величезну перевагу перед усіма іншими сучасними релігіями — він дозволяє прямо зрівняти найгірше і найкраще, найнижчі інстинкти і найсвятішу істоту, вбивство і Бога».
На думку адептів «Ісламської держави», «Бог наказує принести себе в жертву, вбивши якомога більше інших людей. Такий іслам дозволяє людям, чиє життя не надто вдалося, вірити, що в усьому винні інші, що вони погані й тому їх треба знищити», — вказує Ремі Браґ.
Відповідаючи на запитання кореспондента про те, чи не є метою ІДІЛ розв’язати громадянську війну на території Франції та закликати під свої прапори всіх французьких мусульман, Ремі Браґ сказав, що йому «це здається цілком можливим». Він уточнив, що в «Ісламської держави» може виявитися більше шансів досягти успіху в цьому, ніж у «Червоних бригад» або групи Баадера, «тому що цільова група — мусульмани, які проживають у Франції, — вже має свого роду єдність, утім, досить слабку». Серед факторів цієї єдності Браґ називає почуття приналежності до меншини, що змушена задовольнятися тією роботою, за яку інші не хочуть братися, іноді — спільне походження, знання схожих мов, життя в одних районах і, «зрозуміло, більш-менш підкреслену прихильність до релігії”».
«Ясно, — продовжує філософ, — що якби нам потрібно було класифікувати іслам як складову однієї з загальних категорій людської діяльності, він швидше потрапив би в категорію “релігія “, ніж у категорію “садівництво”. Однак сама ця категорія дуже широка. І головне, європейці — від найпобожніших віруючих до найрадикальніших антиклерикалів — несвідомо уявляють собі релігію ісламу за моделлю християнства. Вони зводять релігію до того, що спостерігають у різних християнських конфесіях: відправлення обрядів, молитва, іноді — пости й паломництва». Однак у разі ісламу релігія складається головно з дотримання божественного закону, вказує експерт. На його думку, іслам ІДІЛ «являє собою спробу воскресити — сучасними методами — практики, що їх найдавніші біографії приписують самому Мухаммеду».
Порівняння ісламу з Католицькою Церквою Ремі Браґ знаходить «абсолютно непереконливим». Зокрема, каже він, Другий Ватиканський Собор шукав повернення до витоків — «трохи в дусі Франциска Ассізького, який хотів повернутися до Євангелія без тих інтерпретацій, які ослабили його». Однак в ісламі «біля витоків знаходиться найгірше», підкреслює експерт. «Періодом Медіни (622-632 рр.) надихаються в “Ісламській державі”. Вони ідеалізують його, але не відкидають масових побоїщ, вбивств і тортур. Євангелія не містять закликів до насильства. А Коран і хадіси, якщо читати їх буквально, — так».
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
