«Перш ніж повернутися до Рима, прагну зустрітися з вами, а насамперед подякувати кожному з вас за небайдужість і жертовність, із якими ви супроводжували, допомагати і служили тисячам молодих паломників», — сказав Святіший Отець до кільканадцяти тисяч волонтерів, зібраних на краківській Таурон-Арені 31 липня 2016 року.
Волонтери слухали слова Папи, не приховуючи зворушення та величезних емоцій. Хвиля радості накрила Арену, коли Папа, усміхнений і сяючий, проїхав між волонтерами у відкритому автомобілі. Проїзд Папи відбувся під спів пісні «Авва Отче» — гімну СМ у Ченстохові 1991 року. Єпископ Даміан Мускус, голова Оргкомітету СДМ-2016, заохочував Папу дивитися на сповнених радості молодих людей. «Можу представити тобі, Святіший Отче, тисячі молодих свідків милосердя, які день і ніч служили паломникам, чуйні до кожної їх потреби, сповнені ентузіазму й завжди охочі нести допомогу. Це один із найпрекрасніших моментів цих незабутніх днів! — сказав єпископ. — Вони вже знають, що любов це служіння. Вони вже посмакували, що означає закохатися в Ісуса і побачити Його в братах: самотніх, знеохочених, сумних і вбогих. Молоді друзі, ви — надія цього світу!»
На Арені була присутня ікона Матері Божої Зебжидовської, що згадав єпископ Даміан.
Свідчення про свого брата представив Міхал Цєсля, зачитавши лист, якою людиною був Мацєй. На очах волонтерів з’явилися сльози. Наступне свідчення дала Мажена Вуйціцка, яка відповідала за міжнародний волонтаріат. «Кожна участь у СДМ вчить мене ввірятися Богу, — сказала вона. — Мені особливо запала в серце турбота Бога про дрібниці, а отже, віра в те, що як Він піклується про такі малі речі, то подбає і про великі». Останнім підніс голос волонтер із Панами — країни, яка буде хазяйкою наступного Всесвітнього дня молоді.
Папа подякував їм за свідчення.
— Дякую вам за свідчення вашої віри, яка, поєднана з вірою дуже багатьох молодих людей із цілого світу, є знаком надії для Церкви та світу. Даючи себе заради Христа, ви пізнали, як прекрасно залучитися у шляхетну справу, як багато задоволення дає вихід, разом із численними друзями, у дорогу хоч і тяжку, але яка винагороджує труд радістю, — сказав Святіший Отець. — Як вираз моєї вдячності, хотів би поділитися з вами даром, яким нас обдаровує Марія, яка нині прибуває навідати нас у чудесному образі Кальварійському, що був такий дорогий серцю св. Йоана Павла ІІ.
Три життєві позиції, сказав Папа, три опорні точки життя Марії цілком можна застосувати до християнського волонтаріату. Це — слухання, рішення і дія.
У цей момент виступ Папи перервала буря оплесків, а молодь стала скандувати «Papa Francesco!» Отож Папа Франческо, довго не думаючи, відклав убік сторінки підготовленого виступу, і продовжував спілкування з молоддю спонтанно.
— Приготування Днів молоді — це пригода, справжня пригода. Хочу подякувати всім волонтерам, за все, що зробили, за ті години молитви, які ви пожертвували, бо я знаю, що ці дні були організовані завдяки величезній кількості праці й рівною мірою завдяки величезній кількості молитви, — говорив Папа. Він подякував також священикам і черницям.
— Якщо хочете бути надією на майбутнє, то ось дві умови, — звернувся Франциск зі своїми роздумами до волонтерів. — Перша з них це пам’ять. Завжди запитуймо себе, звідки ми походимо, пам’ятаймо про місце, звідки походимо, про родину, всю історію. Молода людина, позбавлена пам’яті, надії на майбутнє не становить.
Папа закликав, щоб молоді люди, готуючись до наступних Днів молоді в Панамі, розмовляли з батьками, зі старшими поколіннями, насамперед із дідусями й бабусями, а якщо їх уже нема, то з іншими старенькими. «Якщо хочеш бути надією майбутнього, то мусиш отримати той смолоскип, який тобі перекажуть дідусь і бабуся», — сказав Франциск. Другою умовою, щоб дути надією, він вказав відвагу.
Папа згадав свідчення, яке дав Мацєй Цєсля.
— Він засіяв зерно на майбутнє, — сказав Франциск, додаючи, що він не знає, чи буде не наступному СДМ, але знає напевно, що «Петро там буде».
— Петро спитає вас, чи ви розмовляли з дідусями, зі старшими людьми, аби зберегти пам’ять. Чи мали відвагу, чи були мужні, чи противилися труднощам; чи ви здатні засіяти надію на майбутнє. Петрові відповісте, ясно? — сказав Папа, на що молодь відповіла аплодисментами.
— Благословляю вас, — сказав Папа на завершення. Благословляю вас, дякую, дякую вам за все.
Ось текст виступу Святішого Отця на Арені, який був тільки частково виголошений:
Перш ніж повернутися до Рима, прагну зустрітися з вами, а насамперед подякувати кожному з вас за участь, жертовність і небайдужість, із якими ми допомагали, підтримували і служити тисячам молодих паломників. Дякую також за ваше свідчення віри, яка, поєднана з вірою дуже багатьох молодих людей цілого світу, становить великий знак надії для Церкви і для світу. Даючи себе заради Христа, ви пізнали, як прекрасно залучитися у шляхетну справу, як багато задоволення дає вихід, разом із багатьма друзями, у дорогу хоч і втомливу, але яка винагороджує труди радістю, а жертовність — новим багатством пізнання та відкритості на Ісуса, на ближнього, на важливі життєві рішення.
Як вираз моєї вдячності, я б хотів поділитися з вами даром, яким обдаровує нас Діва Марія, яка сьогодні прибула навідати нас у чудотворному образі з Кальварії Зебжидовської, що був такий дорогий серцю святого Йоана Павла ІІ. І справді, у євангельській таємниці Відвідання (пор. Лк 1, 39-45) ми можемо віднайти ікону християнського волонтаріату. Звідси я зачерпну три позиції Марії і залишу їх вам, аби допомогти вам у прочитанні досвіду цих днів і в подальшому прямуванні на дорогу служіння. Ці позиції — слухання, рішення і дія.
По-перше, слухання. Марія вирушила в дорогу, почувши слова ангела: «Ось і родичка твоя, Єлизавета, у старості своїй зачала сина» (Лк 1, 36). Марія здатна слухати Бога: тут ідеться не про звичайне слухання, але про вслуховування, яке складається з чутливості, прийняття та готовності. Подумаймо про це, скільки разів стаємо розсіяні перед Господом, або ж перед іншими людьми, і насправді їх не слухаємо. Марія вслуховується також у факти, Вона чутлива до конкретної дійсності й не затримується на поверхні, а старається зрозуміти сенс. Марія знала, що Єлизавета, бувши вже похилого віку, чекає дитини, і вбачала в цьому руку Бога, знак Його милосердя. Те ж саме діється у нашому житті: Господь стоїть при дверях і стукає різними способами, ставить знаки на нашому шляху і закликає нас прочитати їх у світлі Євангелія.
Друга позиція Марії — рішучість. Марія вслуховується, зважує в серці, але спроможна також зробити крок уперед: Вона вирішує. Так було в момент, коли Вона робила фундаментальний вибір свого життя: «Ось я Господня слугиня, нехай за мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1, 38) Подібно й на весіллі в Кані, де Марія усвідомила проблему й вирішує звернутися до Ісуса, аби вступив у дію: «Вина нема у них» (Йн 2, 3). У житті часто буває нелегко приймати рішення, тому ми стараємося їх відкласти, може — дозволити іншим, аби вирішували за нас; або воліємо дати себе понести ходові подій, іти за тимчасовою «тенденцією»; інколи ми усвідомлюємо, що повинні щось робити, але не маємо на це відваги, бо піти проти течії здається нам надто тяжким… Марія не боїться йти проти течії з серцем, утвердженим у слуханні, Вона вирішує, беручи на себе всі загрози, — але не сама, а з Богом!
І нарешті, дія. Марія вибралася в дорогу і пішла «з поспіхом» (Лк 1, 39). Попри труднощі й критику, на яку можна наткнутися, Вона не зволікає, не вагається, а йде, причому йде «з поспіхом», бо в Ній є сила Слова Божого. А Її дія сповнена милосердя, повна любові: це слід Бога. Марія прямує до Єлизавети не для того, щоби Їй сказали, яка Вона мужня, а щоб допомогти, аби стати придатною, аби служити. І в цьому виході зі свого дому, зі своїх обмежень, з огляду на любов, Вона несе те, що має найціннішого: Ісуса, Сина Божого, Господа. Єлизавета осягнула це вмить: «І звідкіля мені це, що прийшла до мене матір Господа мого?» (Лк 1, 43). Дух Святий пробуджує в ній відлуння віри і радості: «Ось, щойно глос привітання твого дійшов до вух моїх, як зворушилося з радості дитя в моєму лоні» (Лк 1, 44).
Також і в волонтаріаті кожне служіння — важливе, навіть найпростіше. А його остаочним сенсом є відкритість на присутність Ісуса; це досвід любові, яка походить з висоти, яка велить вирушити і дорогу і наповнює радістю. Волонтер Світового дня молоді це не тільки «той, хто робить діло», але й той, хто євангелізує, оскільки Церква існує й діє, щоб євангелізувати.
Марія, завершивши своє служіння у Єлизавети, повернулася до свого дому в Назареті. Як прийшла з делікатністю і простотою, так і відходить. Отак і ви, найдорожчі, не будете бачити всіх плодів виконаної праці тут, у Кракові, або під час Днів по дієцезіях. Їх відкриють і будуть ними тішитися ваші сестри і брати, яким ви служили. Це — безкорисливість любові! Бог, однак, знає вашу посвяту, вашу залученість і вашу великодушність. Можете бути певні, що Він не забариться заплатити вам за те, що ви зробили для цієї Церкви молодих, яка цими днями у Кракові зібралася з Наступником святого Петра. Ввіряю вас Богові та слову Його благодаті (пор. Діян 20, 32), ввіряю вам нашій Матері, яка є взірцем християнського волонтаріату; і дуже вас прошу, не забувайте молитися за мене.
За матеріалами: Gość Niedzielny, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
