«Мене звати о. Лазар. Походжу з Австралії. Року 1996 я переселився до Єгипту, щоб жити в пустелі, у монастирі св. Антонія, який розташований поблизу Червоного моря. Я хотів би розповісти вам про своє життя і про те, як саме добрий Бог привів мене до того місця, яке є колискою коптського чернечого руху…
Лише пісок
У цій пустелі, де не росте трава і нема квітів, взагалі немає жодних рослин. Є лише скелі й пісок. Ця пустеля дуже сувора. Навіть після зливи тут нічого не росте. А втім, у цьому місці, де ящірки, скорпіони, вужі й демони хочуть мене схопити, я все ж залишаюся вільним. Тут я відчуваю, що Бог мене любить. Чому? Тому що я не лише поставив Бога на перше місце, але й віддав Йому все, що мав. Що я отримав взамін? Солодкість, любов, святість, захист та забезпеченість. Господь подарував мені всілякі внутрішні благословення у місці зовнішніх труднощів, порожнечі й наготи. Я не хочу повертатися до мого попереднього життя. Із моїм коптським християнством я почуваюся достатньо сильним у цьому житті. Коли звертаюся до молоді, то повторюю, що їхня боротьба важча ніж моя. Коли я живу в пустелі, то моє єдине завдання – молитва. Натомість молоді люди, які живуть у світі, мають набагато більше труднощів та випробувань. Вони мусять бути готовими до різних небезпек, тоді як я зосереджуюся лише на одному – на Небі. Я вважаю, що ізоляція, яку дає життя у пустелі, є для мене захистом та благословенням, свободою і добром…
Я з’їв комаху
Я мав зі собою кілька баночок меду. Отримав їх у монастирі і тримав у своїй маленькій кухні, яку собі облаштував. Я звернувся до св. Йоана, щоб він приніс мені сарану. Наступного дня вранці, коли я вийшов із печери, на скелі сиділа довга світло-зелена сарана. Я зрадів і взяв її в руку, думаючи, що це подарунок від св. Йоана. Потім я відкрив баночку з медом, вмочив туди голову сарани і взяв її до вуст. Це було жахливо. Мені хотілося блювати. Я помолився до св. Йоана Хрестителя. Подякував за мед і просив пробачення, що більше не їстиму сарани. Відтоді я їв мед із хлібом.
Це був експеримент, який я почерпнув із Євангелія і випробував на собі. Цей фрагмент я інтерпретував надто дослівно. Коли ми придивимося уважніше, то помітимо виразний конфлікт. Святий Йоан не міг їсти м’яса цих комах, оскільки вів аскетичний стиль життя і взагалі не споживав м’яса. Згадана сарана – це не літаючі комахи, а рослина з родини бобових (Ceratonia siliqua), яку ще називають ріжковим деревом і яка росте в тому регіоні. Її стручки називають хлібом св. Йоана. Через співзвучність цих слів у суспільстві існує помилкове переконання, що св. Йоан харчувався комахами. Коли я брав до уст сарану, то ще не знав належної інтерпретації цього фрагменту Святого Письма. Бачимо, що дослівне розуміння натхненного тексту, без врахування його контексту та прихованих символів, може призвести до непорозумінь.»
Уривок узято з книжки «Незвичайна історія сучасного пустельника»
Автор: Отець Лазар.
Видавництво: Свічадо.
Кількість сторінок: 94.
Місто: Львів.
Рік видання: 2016.
Ціна: 29,90.
Чим для нас є пустеля? Це місце, де життя ніби щезло у поєднанні неба та піску. Але для когось пустеля стала невід’ємною частиною життя і внутрішньої свободи.
Він провадив звичне життя: викладав літературу і філософію у австралійському університеті, протягом сорока років вважав себе атеїстом.
Гіркий біль через смерть матері став шляхом оздоровлення серця і пошуку внутрішньої свободи. Він почув голос Бога, що линув із пустелі. І саме тут, у пустелі, у найдавнішому монастирі Єгипту, сьогодні живе отець Лазар і складає перед Богом молитви за всіх людей.
«Незвичайна історія сучасного пустельника» — це легка для читання розповідь про непростий шлях пошуку Щастя, це цікава історія звичайної людини, яка віднайшла своє покликання, і дозволила Господеві здійснити чудо переміни серця.
Де придбати:
- В інтернет-магазині Свічадо.
- За телефоном: (032)-244-57-44; (067)-37-00-452; (066)-53-91-962; (093)-40-71-584
- У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа».
- Запитуйте також у парафіяльних крамницях.