У понеділок в Польщі відбулась акція «Чорного протесту» або «Чорний Понеділок». Що це таке? І як це бачу я?
Це не законопроект ПІСу (польської партії «Право і справедливість»), це громадський законопроект «Ordo Juris», який внесла організація «Стоп абортам» і яка зібрала майже півмільйона підписів громадян Польщі. У відповідь Платформа Обивательська внесла проект, який лібералізує абортивну уставу «Рятуймо жінок», і її підписало 215 тисяч осіб. Обидва законопроекти були відкинуті Сеймом, а до Комісії потрапив проект «Стоп абортам». Із цього все й почалося.
Члени партії «Право і Справедливість», Кукіз-15 (політична партія на чолі з панк-музикантом Павлом Кукізом) і ПСЛ (Polskie Stronnictwo Ludowe) пропустили проект «Стоп абортам», обираючи «менше зло». Цей антиабортний законопроект потрапив до роботи в Комісії. На мою думку, вона точно не набрала би чинності в такому вигляді, як зараз. Але Платформа Обивательська і Новочесна підбурюють жінок до протесту, що їх начебто утискають і вже все, з ними роблять найгірше. До цього залучають селебріті й кільтурних діячів, які начебто «за права» дітей. От і назрів Чорний Понеділок, або Чорний протест, під час якого жінки боролися за «право на себе».
А тим часом в інтернеті відбуваються акції, в яких беруть участь прихильники життя — «Білий протест», і ці люди в понеділок ходили з білими стрічками або в білому одязі.
Прихильниці Чорного протесту мали транспаранти з образливим змістом для християн. По суті, відбулася профанація хреста, Розарію і навіть знаку Воюючої Польщі. Це, так би мовити, «перехід на особистості» — коли вже немає що сказати, то треба обізвати опонента. А до чого тут Церква? А до того, що її приплели, бо вона підтримує ПІС, — аби ще сильніше знизити її авторитет серед поляків. Єпископи Польщі одноголосно підтвердили, що «не підтримують покарання жінок, які зробили аборт. Ці проблеми Церква розв’язує в Таїнстві Примирення, згідно з правилами канонічного права та морально-етичними нормами».
Я навіть розумію жінок, бо вони боролися про право вибору — щоби зґвалтована жінка мала право переривати вагітність, щоб можна було також переривати вагітність, якщо відомо, що дитина народиться неповносправною. Розумію, про що їм ідеться, й навіть думаю, що не можна змушувати народжувати дитину, а треба шукати інші методи пропагування життя, заохочувати інакше. Я навіть боюся, що якщо змушувати жінку народжувати дитину від ґвалтівника, то може призвести до негативних наслідків. Я впевнена, що є інші методи, якими можна допомогти жінці прийняти таку дитину й народити її. Але я дуже-предуже сильно обурююсь і злюся, коли мене починають змушувати повірити, що то не дитина, а просто зародок. Ну я погоджуюся, що зародок, — але людський!
Щодо вибору, народжувати неповносправну дитину чи ні. По‑перше, часто лікарі помиляються, бо ніхто не скаже, що це 100% це дитина з аномаліями. А по‑друге, це так звані євгенічні аборти — тобто ті, що 1934 року легалізував Гітлер: відбір «чистої нації». Це начебто ми, жінки, маємо право на селекцію, відбір — яка дитина може народитись, а яка ні. Якщо лікар каже, що скоріше всього народиться дитина з синдромом Дауна, то ми начебто маємо право її вбити. Та ні, ми не можемо, бо це не наше життя, хоч у нашому тілі. Я вже писала на своїй сторінці у Фейсбуку: вважаю, що жінка має право робити зі своїм тілом що завгодно — татуювання й пірсінги, фарбувати волосся і ще багато чого; але не має права селекціонувати зародки.
Сам антиабортний законопроект — недопрацьований і нечіткий. Там немає заборони пренатальної діагностики, але лікар може побоятися робити будь-яку пренатальну діагностику, бо якщо це яким-небудь чином зашкодить дитині, то йому загрожує кара до 3‑х років в’язниці. Скоріше за все, лікарі перестануть (якби законопроект набрав чинності) робити пренатальні операції, бо ризик смерті дитини досить високий. Так само в законопроекті чітко вказано, що лікар може проводити лікувальні дії, які необхідні для рятування матері. Якщо ж жінка втратить дитину, то скоріше за все потрібно буде довести (судово), що це не навмисне. Я особисто не хотіла би зіткнутися з чимось таким і думаю, що кожна жінка, яка втратила дитину, хотіла би бачити поруч свого коханого, а не працівника поліції. А скільки жінок, маючи викидень удома, боятимуться йти до лікарні! Це для мене якесь варварство щодо жінок. Саме тому акція Чорного протесту об’єднала навіть тих жінок, які проти абортів, але які виступають за пренатальну діагностику (я також) і пренатальне лікування.
І якби не ці «нюанси», то я була би цілковитою прихильницею такого закону. А так я проти деяких пунктів, бо це знущання з жінки та її психіки. «Дитина контра мама».
Але, щоб ви правильно мене зрозуміли, я — за життя від зачаття до природної смерті.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
