Зовсім нещодавно в польських радіо та телебаченні говорилось про образу гідності народу. Хто образив? І як?
Під час вручення Медалі Свободи, Барак Обама висловився про концентраційні табори в Польщі, що це, мовляв, «польські табори смерті». Мас-медіа США не зауважили помилки, але поляки страшенно обурились. І мали право… У своїй відповіді Броніславу Комаровському він визнав свою помилку, а також і те, що концентраційні табори в Польщі було збудовані та використовувались нацистами.
Так от чому я про це. Спостерігаючи за поляками, неможливо не помітити те, що вони пишаються своєю самобутністю, так би мовити «польськістю». Поляки свято вважають, що «Львів завжди був їхнім», і Західні землі України; також що саме в них готують найкращі страви; саме в них найкращі жінки і т.д. На ці всі теми можна багато з ними сперечатись. Але мене завжди вражало те, як вони люблять все своє: звичаї, гімн, мову, культуру, історію, традиції. Я теж люблю це все, але українське. І тому часто думаю, що якби українці отак спільно, разом любили своє та захищали, то у нас була б єдина нація. І тоді б ніхто не зміг сказати в Україні, що говорячи рідною мовою, ми насильно українізуємо. Ніхто б не зміг нам в Церкві забирати так багато шансів молитися Новенни, Розарій та відправляти Служби Божі українською. Бо ми були б не поодинокими людьми, які говорять настоятелям, що мають право на Месу рідною мовою (бо так каже ІІ Ватиканський Собор), а цілою парафією, яка просто вимагає. Ми б не почувалися самотньо та висміяно, коли, заговоримо рідною мовою в магазинах чи кафе, бо офіціантка фиркає. Ніхто б тоді не мав права називати українців «козлами», бо ми б мали Президента, який би змусив кожного відповісти за образу українця та його історії.
_________________________________________________________
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.