У День захисника України у передмісті Кам’янця-Подільського єпископ Леон Дубравський відслужив Євхаристію, під час якої освятив каплицю Покрови Пресвятої Богородиці та Марії, Матері Церкви.
Святиня, збудована за ініціативи о. Марціна Вірковського OSPPE, капелана громадської організації учасників АТО м. Кам’янця‑Подільського та Кам’янець‑Подільського району. Разом із владикою Літургію співслужили католицькі священики і західного, і східного обряду, військові капелани; на свято прибули також священики Православної Церкви.
На початку Меси владика Леон особливим чином привітав родини загиблих бійців, наголошуючи, що «немає більшої любові, як віддати життя своє за друзів», і саме таку жертву склали їхні брати, сини та батьки. Єпископ прочитав імена бійців із Кам’янця-Подільського та Кам’янець‑Подільського району, які загинули, захищаючи рідну землю. Це Микола Гордійчук, Руслан Коношенко, Павло Стрільчук, Микола Флерк, Андрій Журавленко, Роман Наглюк, Дан Колесник, Вячеслав Завальнюк, Аркадій Чухнов, Олександр Луньов, Валерій Лізвінський, Сергій Клименко, Сергій Мелимука, Володимир Ремішевський. Імена воїнів записані також на гранітній дошці, що вмурована у стіну каплиці.
«Я думаю, таких каплиць має бути сьогодні більше. Тішуся, що у о. Марціна виникла така ідея; добре, що хотів за це взятися. Ці солдати, молоді хлопці, які сьогодні воюють на сході, повертаючись, переосмислюють своє життя; їм потрібна поміч та підтримка. Добре, що маємо сьогодні і психіатрів, і психотерапевтів, але, як на мене, їм найбільше потрібна сповідь. Я колись підвіз одного бійця, він сказав мені: “Я ще ніколи так не сповідався так, як сповідався на війні. Я не знав катехизму, але я розказав тоді все, мені легше було переживати війну. Я інакше подивився на своє життя”. Сподіваюся, сюди приходитимуть не тільки солдати, а також їхні родини та їхні діти; це місце розмови із Богом, яке допомагатиме усвідомлювати, що Він з нами. Думаю, ця святиня постала із натхнення Божого. Ми зустрічаємося у різних місцях, хтось скаже, що й кав’ярня — це добре місце для зустрічі (…). Приходячи до святині, ми ставимо між собою і іншою людиною Бога. Згадую притчу про сліди на піску, про чоловіка, який запитував Бога, де Він був під час його страждань. Господь відповів йому, що у наважчі моменти ніс його на руках. Віру, що усі ми теж побачимо, що Господь несе нас на своїх руках, коли нам важко», — сказав CREDO єпископ Леон Дубравський.
Отець Марцін Вірковський на початку Євхаристії заохотив «молитися у першу чергу за тих, які віддали своє життя, оскільки були захисниками своєї Вітчизни»: «Хочемо молитися за тих, кам’янчан які віддали своє життя, хочемо освятити цю каплицю, щоб вона була знаком для нас усіх. Я думав спочатку, що це буде знак єдності тих, хто воює, із тими, які залишилися вдома. Згодом я побачив, що це знак пам’яті про тих, які віддали своє життя. Ми будемо молитися тут і пам’ятати, що іноді (…) потрібно віддати життя аби не втратити гідності. Ми будемо молитися, аби жоден українець не втратив гідності, а також, аби ми не позбавили гідності іншу людину. Молимося, аби Бог дарував загиблим вічне життя; просімо про сили для тих, які залишилися; про сили для нас, що ведемо духовну боротьбу зі злом».
Каплиця планувалася як бліндаж. Отець Марцін каже, він взагалі не сподівався, що вдасться звести цей храм понад землею. Будівля храму відображає символіку гробу Господнього, що залишився порожнім після Воскресіння. У оздобленні каплиці використані елементи, привезені зі сходу України, зокрема ікона Ісуса Вседержителя, яку отець привіз із розгромленого дому у Широкіно. Ікону Покрови Пресвятої Богородці для каплиці написав Роман Байрак на прохання о. Марціна.
Від імені батьків родин загиблих воїнів усім зібраним за молитву та присутність подякувала мати Галина Олексіївна Коношенко, мати Руслана Коношенка, наголошуючи, що у цій святині вони віднаходять утіху. «Ви навіть не уявляєте, який біль ми переносимо. З цим не вдасться змиритися ані за місяць, ані за день, ні рік… Ти знаєш, що твоя дитина була замучена, закатована, розстріляна, підірвана… Це дуже страшна війна. Люди тут цього не усвідомлюють, не відчувають. На нашу землю прийшла велика біда, кожного дня проливається кров, кожного дня гинуть молоді хлопці…», — сказала жінка.
Павло Василенко, голова правління громадської організації учасників АТО Кам’янця-Подільського та Кам’янець‑Подільського району, дякуючи усім, хто взяв участь у будівлі храму, усім, хто прийшов на його освячення, а особливо рідним загиблих бійців, він наголосив, що «хлопці будуть із нами, доки ми будемо про них пам’ятати». Він згадав також, що 2014 року на місці цієї святині було сміттєзвалище, та висловив надію, що так само зі сміття та руїн вдасться постати Україні.
Павло Василенко розповів CREDO, що громадська організаці, до складу правління якої він входить, була створена у жовтні 2014 року. «Я — учасник бойових дій, медик, потрапив на схід під час другої хвилі мобілізації. Наша організація створила житлово‑будівельний кооператив, сподіваємося, будемо будуватися! Перша наша ініціатива: легіон «Січові стрільці», на території якого ми зараз знаходимося. Отець Марцін — наш капелан; у нього виникла ідея побудувати капличку. Це мала бути дерев’яна будівля у вигляді бліндажа. Завдяки добродіям вдалося побудувати святиню на честь Покрови у пам'ять про загиблих героїв. Ця територія використовується для спортивних занять, вишколів та військово‑патріотичних ігор для дітей та молоді. Але без духовної складової фізичні вправи нічого не варті. Я зрозумів одну просту річ: без віри у щось світле жити не вдасться — хтось називає це Богом, хтось якось інакше… Я віру у Бога. Я побачив під час служби у зоні АТО, що хлопці, які були зневірені, почали вірити [у Бога]; були такі, які зламалися і зневірилися, почали вживати алкоголь; це було важко. Чому це місце? Чому капличка? Люди зневірені, які повернулися, можуть прийти сюди, помолитися за померлих героїв; сподіваємося це їм допоможе; Бог їм допоможе повернутися до нормального життя».
Володимир Хмилюк, радник міського голови, голова виконавчої дирекції громадської організації учасників АТО Кам’янця-Подільського та Кам’янець‑Подільського району, заохотив не бажати зла та смерті, навпаки — молитися про опам’ятання та дар розуму для них. «Я сам дійшов до того, що керуючись власним розумом, людина починає усвідомлювати, звідки береться добро і зло; що таке совість та душа. Усвідомлюючи це, людина ніколи не скривдить нікого, не візьме до рук зброї та не піде на свого сусіда. Я вважаю, це допомагає зрозуміти теж, як починаються і закінчуються війни. Таке місце [святиню] слід звести в душі у кожного; люди звикли, що мають побачити це ззовні, щоби відкрити у середині. Ця капличка має на меті у середині кожного запалити вогонь добра; допомогти відкрити, ким він є на цій землі, віднайти своє місце; відкрити щире бажання жити і творити. Коли такий творець народжується у середині кожного, тоді нема воєн ні усередині, ні ззовні», — сказав він у розмові CREDO.
Фото: Алла Ремпель
фінансово.
Щиро дякуємо!
