Майстрині гострого слівця, водії, швидкі як Шумахер, люди, здатні розпихувати інших ліктями, — таких повсюди шукають до роботи. А що коли ти не такий?
Поширена думка — що вразливим тяжко живеться. Бо вони більше переймаються, ділять волосину начетверо й тому сильніше страждають. Але це тільки частина правди.
Пам’ятаєте казочку Андерсона про принцесу на горошині? Прийшла (майбутня) свекруха перевірити, чи синова обраниця справжня принцеса, поклала їй під перину маленьку горошину. Коли вранці принцеса поскаржилася, що їй недобре було спати, стара королева вже точно знала, що це найліпша кандидатка для майбутнього короля. Чим принцеса підтвердила свою шляхетність і винятковість? А саме тим, яка була чутлива і вразлива.
Хіба в дитинстві не всі дівчатка хотіли бути справжніми принцесами? А хіба хлопці не мріяли, що здобудуть серце саме такої принцеси?
Ми виросли й почали дивитися на життя зовсім інакше, ніж як Андерсен. Сьогодні порядна жінка вміє розпихувати інших ліктями, рватися до визначеної мети, має язик як бритву, здатна нестися життям, як на машині з приводом на кожне колесо, і поширювати довкола себе запах перемоги. Це, зрештою, небагато чим відрізняється від чоловічого ідеалу, — окрім того, що останній ще наразі не привласнив собі вміння народжувати дітей.
А що коли це не так? Якщо оці лікті якось не працюють для розпихування, реакції бракує, а гостре слівце найчастіше зависає на кінчику язика; перемогу здобуваєш головно у категорії «найскромніший водій», а запах її струменить, загалом беручи, — але від інших?
Вразливість може бути тягарем. Якщо в парі з нею іде брак основоположних захисних механізмів, то ми прирікаємо себе на невпинні страждання. Факт, що необхідно навчитися оберігати цю м’якість у собі, оскільки людина, яку постійно ранять, неспроможна добре функціонувати.
А оберігати є що, оскільки — як кожна палиця, що має два кінці, — чутливість це також величезний скарб.
Що ж такого є у людей чутливих, у чому їм заздрять товстошкірі? Якщо придивитися до вразливості з боку позитиву, то виявляється, що вона містить як мінімум кілька переваг.
1. Емпатія — «шосте чуття»
Чутливі люди характеризуються високою емпатією. Вони прекрасно вміють немовби якимось «шостим чуттям» розпізнавати справжні почуття інших. Проникають крізь маски й панцирі. Бачать істинне обличчя людини обік себе, і це не просто інтуїція, але фактичні спів-відчування. Завдяки цьому «вмінню» вони можуть адекватно допасовувати свою поведінку, так, щоб вони принесла очікувані результати.
Наприклад, відчуваючи в комусь невпинну злість і заздрість, вони обминатимуть таку людину здалека, навіть якщо зовнішня поведінка такої людини цілком пристойна. Зате вони охоче подружаться з кимсь добродушним, навіть коли ця риса прихована за маскою байдужості чи зарозумілості. Завдяки тому, що чутливі люди вже на самому початку точно оцінюють, із ким мають справу, — вони творять триваліші, глибші стосунки, які приносять більше задоволення.
Емпатія не тільки допомагає зав’язувати знайомства, але й підтримує їх подальше будування. Ніхто тебе не зрозуміє так, як чутлива людина. Саме з такими людьми трапляються ситуації, в яких можна «зрозуміти одне одного без слів».
2. Повна участь
Факт, що люди вразливі переймаються геть усім. Але оскільки це стосується всіх сфер, також і професійної, то в цій темі вони таким чином виходять уперед стосовно тих, хто підходить до життя «розслаблено». Чутливі люди точніші, вимогливіші до себе та старанніші.
Коли вони вже включаються в якесь завдання, то роблять це цілими собою, всім серцем. Чимало чутливих людей відзначаються перфекціонізмом, а це може попровадити їхню кар’єру до вищих щаблів. Те, на що пересічний працівник поблажливо приплющить око, людина чутлива вмить помітить і поставиться як до першорядної справи. «Диявол криється в деталях» — цю приказку напевно створив хтось чутливий.
3. Самотність — не проблема
Чутливі люди легше зносять самотність, самостійну працю і проведення вільного часу наодинці з собою. У внутрішньому світі чутливих людей відбувається так багато всього, що «інші світи» вже не обов’язково потрібні, аби добре почуватися. Самотні прогулянки, осібні походи до кіно, театру, праця вдома, вечір на самоті з собакою та доброю книжкою — все це для чутливих людей не проблема, а навіть мрія.
Жан-Поль Сартр відкрив свою вразливість, із гіркотою стверджуючи, що «пекло це інші». Під цими словами напевно підпишеться більшість людей делікатної душевної будови. Пекло — бо забагато шуму, галасу, балагану, справ, почуттів, проблем… чутлива людина воліє простоту і радше нестачу, ніж надмір.
4. Максимальна радість
Чутливі люди все відчувають сильніше. І якщо у ситуаціях, які тяжко пережити, це може бути обтяжливим, то істинним задоволенням стає інтенсивне переживання позитивних станів: радості, здобутків, задоволення, розуміння, безпеки, спокою… Так само і щодо краси й черпання задоволень від спілкування з природою чи мистецтвом. Переважно це територія, застережена для тих, хто позначений чутливістю, і в цьому разі — що більшою, то краще.
Це також риса, яка дозволяє радіти й помічати дрібниці: несподіваний вид неба, гарний узор на блузці, пару над чашкою чаю, тремтіння чиєїсь руки… Люди «грубо збиті» таких деталей просто не помічають.
5. Достатньо малого
Чутливим людям достатньо невеликої кількості вражень, аби відчути, що їхнє життя цікаве й приносить задоволення. Вся величезна індустрія розваг, із якої пересічна людина хапає пригорщами, мусила б занепасти, якби на світі жили самі чутливі люди.
Таким душам «роблять день» навіть короткі окремі події. Там, де товстошкірим людям стає нудно і їх хапає хандра, люди чутливі знайдуть спокій духа. Порожні храми, вулиці під час дощу, кав’ярня незадовго до закриття, хатній затишок і всілякі дрібнички в природі — це справжні мекки чутливих. Бо ще одна приказка про таких каже нам, що «інколи менше означає більше».
Що найважливіше в чутливості — це факт, що вона є даром. Її неможливо здобути, їй не вивчишся, її не виробиш. Вона або є, або ні. Проте нерідко краще би таки її мати.
Анна Каїк, Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
