Роздуми

Ми так пишаємося своєю покорою…

07 Листопада 2016, 17:42 1350
вхід Господній у Єрусалим

Віз із вугіллям під’їжджає під господу. Візниця гукає: «Я привіз вугілля!», а кінь на це: «Ага, ВІН привіз…»

Ми — чемпіони світу у стрижці купонів за те, що з нами зробив Бог. То Він дає нам сферу впливу. На Церкву, середовище, найближчих. Ми оглядаємо себе у дзеркалі, притримуючи нарцисистичне вищирення зубків (ми ж молимося достатньо довго, аби знати, що так не годиться) і готуючи свій коронний номер: ударяння в груди плюс рецитація «ми слуги недостойні». Ми такі горді своєю покорою…

Я багато думав про це під час конференції «Серце Давида». Оповідь про найбільшого царя в історії Ізраїлю — це ж, зрештою, напрямок від пасовиська до палацу, а феномен Давида полягав у тому, що він це прекрасно усвідомлював. Я трохи бачу себе в цій історії.

Я написав «Радикальних» — переламне для багатьох людей свідчення навернення рок-музикантів, якими раніше бабці лякали своїх онуків. Раніше бо я не знав цих людей. Книжка постала не тому, що я мав чудову інтуїцію. Вона виникла, бо Він так хотів. Коли я їхав до Рибна, аби як перший журналіст поговорити з новим, пророчо описаним у «Щоденнику» згромадженням, то поняття не мав, що то за «сестри-мухоморки». Я ступив на нову територію тому, що Він так хотів.

Знаєте, якою була моя перша реакція після написання «Радикальних»? Я перевіряв у найближчому супермаркеті, чи на диску «Армії» або 2 Тим 2,3 є вітання для Мартіна Якимовича. Є? Уфф… Цікаво! Я ж офіційно робив це все для слави Божої…

Учора ми попрощалися з зальчиком, у якому молитися довгі роки. Стало приходити так багато людей, що ми мусимо змінити місце зустрічей спільноти. Однак я прекрасно знаю, як виглядають молитви, на які приходять тільки троє людей… Сьогодні все це розкрутилося на такий рівень, що ми ледве за всім встигаємо. Завтра можемо виявитися бідарями. Може прийти п’ять тисяч осіб — а можемо зникнути з мапи.

— Ми як віслючок, на якому Господь Ісус в’їжджав до Єрусалима, — почув я колись від домініканок зі св. Анни. — Найважливіші речі діються понад нашими головами. Інколи ми відчуваємо на своїх плечах тягар, але й знаємо, кому саме співають «Осанна».

Мартін Якимович, Gość Niedzielny  

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

смирення

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity