Я надягала браслет то на одну руку, то на другу щоразу, коли погано подумала або сказала про чоловіка. Іноді навіть кілька разів на годину.
Ви думали, що відтоді, як Мольєр написав «Школу дружин», ніхто більше на цю тему нічого не придумав? А ось і ні! Католички — дружини, матері, подруги — вирішили подбати про те, щоби бути для своїх чоловіків… добрими! Раніше вони молилися за добрих чоловіків, але чи самі вони — добрі дружини? Я вирішила перевірити це.
Все почалося з Християнських зустрічей для мам із дітьми, які регулярно проводяться в декількох польських парафіях. Учасниці зустрічей, захоплені книжкою Лінди Ділоу «Яка ти дружина?», вирішили працювати над своїми подружніми стосунками, використовуючи старий добрий принцип — зміни починай із себе.
Мрії до весілля
«Можна сказати, що в певному сенсі, дружиною стаєш автоматично. Але що далі входиш у цей ліс, то частіше виявляється, як багато праці потрібно вкласти в те, щоби бути не просто дружиною, а хорошою дружиною. Мала бути ідилія, а потім з’ясовується, що багато дрібних речей цю ідилію порушують», — каже Мирка Луковська, одна з лідерів Школи для дружин.
Ось чому жінки — і з багаторічним стажем, і ті, хто тільки розпочинає подружню пригоду — насамперед пригадують, чому вийшли заміж за цю конкретну людину.
«Ми хочемо відновити в собі ті мрії, які мали до весілля», — пояснює Агнєшка Стшода, одна з ініціаторок Школи.
«Я уявляла, що наш шлюб буде чудовим, романтичним, що у нас буде час на побачення, але пізніше з’ясувалося, що коли приходить прання, готування їжі, догляд за дітьми, — це все забувається. Школа допомагає нам згадати ті мрії та повернутися до них», — каже вона.
Малгожата Чапська є дружиною вже майже 25 років. За її словами, до шлюбу готувалася якнайкраще: читала, вчилася, розмовляла. «Ця тема була дуже мені близька, особливо з боку духовного, тому що моєю мрією був саме сакраментальний шлюб. Також шукала такого чоловіка. Але ми дуже швидко зрозуміли, що навіть омріяний шлюб не буде щасливим без праці над стосунками. А ці семінари постійно закликають мене до праці», — свідчить вона.
Заборона нарікати
Перше правило, про яке чують учасниці семінарів, — це заборона скаржитися на своїх чоловіків. «Скаржитися легко, але коли ми виходили заміж, то бачили в цьому чоловікові щось зовсім інше, що нас зачарувало. Ми хочемо повернутися до такого погляду», — пояснює Мирка Луковська.
Вона сама спершу не сказала своєму чоловікові, що ходить на семінар для дружин. «Не показувала йому книжку, з якою ми працюємо; я хотіла зробити все без його відома», — зізнається вона.
На семінарах дружини отримують різні завдання і — як і личить справжній школі — домашні завдання. Серед них — позитивно мислити й говорити про свого чоловіка. «Я перекладала браслет із руки на руку кожного разу, коли погано думала або просто починала нарікати на свого чоловіка. Був момент, коли я перекладала цей браслет кілька разів на годину. Важко було цього не помітити. Чоловік зрадів, він не очікував такого героїчного вчинку з мого боку. А за кілька днів прийшов і запитав, чи можу я знайти браслет його розміру, тому що він теж хотів би спробувати», — розповідає Мирка Луковська.
Агнешка Стшода додає, що, якщо тільки цій одній людині на землі я клянуся любити, то про ці стосунки треба піклуватися найбільше. «Я намагаюся бути не ідеальною дружиною, а дружиною його мрії. Я хочу бути творчою дружиною, такою, до якої мій чоловік буде з радістю повертатися з роботи, подругою», — каже вона.
Натомість Малгожата Чапська зазначає, що підставою подружніх взаємин є спілкування, яке дозволяє відкритися на іншу людину, бачити не тільки свої потреби. І над цим, додає вона, треба працювати щодня.
Як це зробити? Одним зі способів може бути, наприклад, відправляти приємні смс‑повідомлення або писати короткі листи своїм чоловікам.
Навіщо все це?
«Сенс цього семінару для мене в тому, що я повинна знайти свій шлях для себе і для нашого подружжя. На зустрічах ми ділимося своїми питаннями, бажаннями. Ми дивимося, що ми можемо поліпшити, що змінити. А подруги в школі дружин допомагають це зробити», — говорить Малгожата Чапська.
Учасниці семінару згідні в тому, що хочуть, аби їхній шлюб був таким, яким його задумав Бог. Тому вони дбають не тільки про добре спілкування, а й про духовний вимір свого зв’язку.
«Священик, який благословив наш шлюб, сказав, щоби ми жили у трикутнику: ми і Бог. Ці стосунки мають бути постійно взаємопроникними. Оскільки Бог установив, що шлюб — це єдність, то кожен шлюб здатний знайти цю єдність», — говорить Малгожата Чапська.
Анна Малєц, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
