Суд розглядав скарги над Часом. Таке дозволялось лише раз в тисячу років, тому чим ближче було до дати апеляції, відповідно, оскарження сипалися звідусіль і масово. Були різні: довгі, короткі, незрозумілі, застарілі, які йшли роками, написані різними почерками і у різних жанрах. Суддя про мовив:
— Перша петиція до нас прийшла аж із Півночі. Зачитаю:
«Я, скаржуся на Полюсний Час, тому що він дуже повільний. Через нього я довго сплю над Фінляндією, аж 51 день не піднімаюся над горизонтом і 73 дні не захожу за горизонт. Через мене цю країну назвали «Країну опівнічного сонця». Прошу прийняти міри. З повагою, Сонце!»
— Ось наступне нарікання:
«Пишу вам ці рядки аж із сивої давнини. Маю питання: Чи не можна якось уповільнити той паскудний час, а то за нього я дуже швидко старію?», — питає Століття.
— Маємо лист від Людини, але тут, на жаль, тільки одне речення:
«Прошу продовжити мій час на землі!»
— Зачитаю і ще одну скаргу:
«Дорогий суд над Часом! Мало хто знає, що в нас тисяча років дорівнює одному прожитому дню на землі, – пише нам душа з Чистилища. – Чи можна якось пришвидшити плин буття, хоч на кілька сотень років, щоб можна було швидше відпокутувати свої гріхи і пити до Неба?»
— А це послання від тих, хто заправляє пеклом, цитую:
«Ми вимагаємо від вас подовжити час в нашому домі, бо нам подобається дивитися, як мучаться душі безкінечно!»
— Є ще один лист від цікавого адресата. Дивно, але це подяка! – сказав суддя.
«Подяка з Раю, за Вічний час, що тут є!»
— Як таке можливе?! – шепотіли присяжні у залі суду. – Він один, а такий різний!
Не завважили вони, що Час і тут їх заплутав, бо читали вони скарги вічно!
Якби ми не скаржилися, та час змінити не можна. Він такий, який він є, але можна змінити пріоритети.
Фото: Pixabay
фінансово.
Щиро дякуємо!
