Роздуми до Слова Божого на ІІ неділю Адвенту, рік А
Того часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилось небесне царство».
Дискусійна кімната, в якій обговорюються релігійні теми, це важливе і потрібне місце. Там можна з’ясувати для себе не одне питання і розв’язати не одну проблему, пов’язану з релігією. Однак там ніхто не знайде і не поглибить віри.
Щоб увірувати у Христа, потрібно вийти в пустелю й приєднатися там до тих, хто слухає Хрестителя. Святий Йоан Предтеча намагається довести до свідомості всіх людей, як сильно вони потребують Спасителя, а разом із тим — як сильно вони від Нього закриваються. БО не раз ми поводимося абсурдно: нам здається, що ми тужимо за Спасителем, а водночас ми зачиняємо перед Ним брами свого серця.
Йоан Хреститель інакше промовляє до людей, яка бачать, що не дотримуються Божих заповідей, ніж до тих, хто вважає себе праведними. До грішників Предтеча волає так: зараз найвідповідніший час, аби ти полишив свої гріхи й повернувся на шлях Заповідей; саме таким чином ти відкриєш Спасителеві брами свого серця — ну хіба що тобі неважливо, щоб Він став Господом твого серця.
А до людей порядних і праведних Йоан Хреститель волає так: спробуйте розпізнати, як далеко ви віддалилися від Бога. Ваша порядність і праведність не приведуть вас до вічного життя, бо за такої віддаленості від Бога навіть порядність і праведність сточені зсередини хробаком гріха. Ви мусите виправитися, ви мусите наповнити вашу порядність і праведність любов’ю до Бога та ближнього. Лише тоді Спаситель почується запрошеним до ваших сердець і прийде до вас, і провадитиме вас до свого Предвічного Отця.
Сьогоднішнє Євангеліє містить найважливіше пояснення, чому ж так багато людей не увірували у Христа. Не увірували в Нього також чимало з‑посеред тих, хто безпосередньо слухав Його вчення та був наочним свідком Його чудес. А саме: не всі, до кого приходить Господь Ісус, готові увірувати в Нього. Аби Його прийняти й увірувати, треба спершу почути слова Хрестителя: «Приготуйте дорогу для Господа, простуйте стежки для Нього».
«Голос волаючого в пустелі» давно став прислів’ям; воно означає говоріння про щось важливе, але не почуте. Було би страшим нещастям для нас, якби ми таким чином були закриті на голос Ісуса Христа. Бо це би означало, що ми відвертаємося від нашого Спасителя і не потребуємо Його. Тому спробуймо спокійно усвідомити, що тут ідеться про справу найвищої важливості для нас, і стараймося ці слова почути й розчути.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
Ілюстрація: Джеймс Тіссот, Йоан Хреститель і фарисеї
фінансово.
Щиро дякуємо!
