Поки Папа Лев XIV обмірковує зміни у Римській курії, спостерігачі-ватиканісти придивляються до іншого списку посад, що мають вплив як на Церкву в Римі, так і на світову політику. Це Апостольські нунції.
Папські дипломати відіграють вирішальну роль у представництві Святого Престолу перед урядами і мають значний вплив на призначення єпископів у країнах їхнього перебування. Папа Франциск залишив відносно мало вакантних посад або літніх нунціїв, що досягають пенсійного віку, але до них належать одні з найважливіших дипломатичних місій у світі.
Насправді Папа Лев вже здійснив два дипломатичні призначення, призначивши архієпископа П’єро Піоппо Апостольським нунцієм в Іспанії, а архієпископа Мирослава Станіслава Ваховського — нунцієм в Іраку.
Отже, на які дипломатичні призначення слід очікувати найближчим часом? У цьому спробували розібратися журналісти The Pillar.
Сполучені Штати Америки
Кардиналу Крістофу П’єру вже 79 років, і він служить нунцієм у США майже десять років. Це означає, що він спостерігав за сейсмічними змінами як у церковному, так і в політичному ландшафті: троє суперечливих президентських виборів; скандали 2018 року навколо Теодора МакКарріка; пандемія COVID-19; протести руху «Black Lives Matter» у 2020 році; боротьба Конференції єпископату за євхаристійну узгодженість; Синод про синодальність і євхаристійне відродження Церкви в Америці.
Але оскільки у січні кардиналу виповниться 80 років, зміни, ймовірно, відбудуться після наступної (і майже напевно останньої) появи П’єра на осінньому пленарному засіданні Конференції єпископату США у листопаді.
Призначення нового нунція в США сигналізуватиме, як Папа Лев має намір взаємодіяти з урядом своєї рідної країни.
Після років напруженості між Папою Франциском і Конференцією єпископів США — напруженості, яка, як часом здавалося, була наслідком дій навіть прихильників Папи — буде цікаво подивитися, якого дипломата Лев відправить говорити зі своїми американськими братами.
Німеччина
Архієпископ Нікола Етерович служить нунцієм у Німеччині з 2013 року, і йому 74 роки. Тому незабаром можна очікувати змін.
Хоча більшість «складних» Апостольських нунціатур вважаються такими через політичну ситуацію в їхніх країнах, випадок Німеччини особливий, бо виклики походять зсередини Церкви.
Конференція єпископів Німеччини у 2019 році розпочала свій «Синодальний шлях» — багаторічну програму, яка часто наражалася на різку критику з боку Ватикану через її основну теологію та еклезіологію. Різні куріальні високопосадовці курії попереджали, що пропозиції «Синодального шляху» ведуть до розколу і суперечать церковній доктрині щодо рукоположень жінок, сексуальної етики та інших питань.
Етерович був рішучим критиком «Синодального шляху» — у 2023 році він заявив, що німецькі єпископи мають «відкинути ідеологічну колонізацію, включно з ґендерною ідеологією», через що зазнав критики з боку єпископа Ґеорґа Бетцінґа, голови Конференції єпископату Німеччини.
Етерович також заявив, що синодальність — це радше «питання духу і стилю, ніж структури. «Замість того, щоб засновувати нові інституції з ризиком подальшого зростання бюрократії, вкрай важливо відродити вже наявні дієцезіяльні органи», — сказав він.
Отже, наступник Етеровича успадкує одну з найбільш делікатних внутрішньоцерковних дипломатичних проблем Церкви.
Португалія
Нунціатура Португалії, колись одна з найпрестижніших дипломатичних посад Ватикану, сьогодні вважається радше завершальним призначенням для досвідчених нунціїв, які наближаються до пенсійного віку.
Хоча це призначення досі має дипломатичну вагу і кар’єрний авторитет, останній тамтешній нунцій, архієпископ Іво Скаполо, прибув туди одразу після серйозної суперечки у Чилі, його попередньому місці служіння, де його різко критикували за те, як він впорався з кризою зловживань, і особливо за його роль у призначенні єпископа Хуана Барроса, який пішов у відставку у 2018 році через звинувачення у приховуванні насильства. Це спровокувало національну кризу у єпископаті, до якої в певний момент було залучено й Папу Франциска.
Коли у 2019 році Скаполо перевели в Лісабон, чилійська Церква досі перебувала у скрутному становищі. Він достроково вийшов на пенсію у 72 роки — на три роки раніше обов’язкового пенсійного віку — у травні 2025 року.
Багато хто сподівається, що наступний нунцій у Португалії матиме «м’якішу посадку».
Сирія
Кардинал Маріо Дзенарі — один із нунціїв, які найдовше обіймають свою посаду. Він перебуває в Сирії з 2008 року, а у 2016 році Папа Франциск призначив його кардиналом у 2016 році.
Дзенарі керував дипломатією Ватикану під час громадянської війни в Сирії, піднесення та падіння ІДІЛ і падіння диктатури Башара Асада.
Але у свої 79 років він вже близько до виходу на пенсію.
Його наступникові доведеться зіткнутися з напруженістю в країні, оскільки диктатуру Асада замінив перехідний уряд на чолі з Ахмедом аль-Шараа, що у минулому був пов’язаний з Аль-Каїдою.
На ранніх етапах роботи нового уряду зросла напруженість у стосунках з християнською громадою, почастішали атаки ісламських радикальних груп — зокрема теракт у православній церкві в Дамаску, внаслідок якого загинуло 25 осіб.
Ізраїль і Палестина
Архієпископ Адольфо Тіто Іллана обіймає посаду Апостольського нунція в Ізраїлі та Апостольського делегата в Палестині і Єрусалимі лише з 2021 року, але йому вже 77 років.
Враховуючи нестабільність регіону, Папа може захотіти, щоб він залишався у Святій Землі якомога довше, оскільки він орієнтується в ізраїльсько-палестинському конфлікті, тиску на християнські громади у Святій Землі а тепер — у примарній можливості мирної угоди.
Гуманітарна ситуація в Газі та запропонована мирна угода між Ізраїлем та Палестиною займали більшу частину дипломатичних зусиль у перші місяці понтифікату Папи Лева. Чи залишить він Іллану на посаді довше, а чи призначить наступника — це одне з найважливіших нагальних дипломатичних питань.
Нікарагуа
Нунціатура у Нікарагуа закрита з 2023 року, коли диктаторський уряд оголосив нунція Вальдемара Зоммертага персоною нон ґрата і змусив весь дипломатичний персонал Ватикану покинути країну.
Це вигнання сигналізувало про ескалацію переслідувань Церкви режимом: відтоді понад 20% нікарагуанського духовенства, включно з трьома єпископами, відправили у вигнання.
Оскільки ситуація на місцях погіршувалася, а стеження режиму за духовенством посилювалося, спілкування Ватикану з місцевою ієрархією ставало дедалі складнішим.
Пошук способу відновлення навіть мінімальної дипломатичної присутності, достатньої для оцінки й надійного інформування про ситуацію, зараз є пріоритетом для Папи Лева.
В’єтнам
Святий Престол досяг значних успіхів у дипломатичних відносинах з В’єтнамом, наслідком чого стало призначення архієпископа Марека Залевського у 2018 році нерезидентним папським представником у В’єтнамі, а у 2023 році — резидентним представником. У січні 2024 року Залевський особисто переїхав у В’єтнам.
Хоча комуністична влада десятиліттями переслідувала католиків, Церква повільно, але впевнено досягла дипломатичного прогресу, завдяки спільній робочій групі «В’єтнам — Святий Престол», яка має регулярні зустрічі. Наприкінці 2024 року президент В’єтнаму офіційно запросив Папу Франциска відвідати країну.
Хоча формально ця посада не є вакантною, головне питання полягає в тому, чи зможе Папа Лев зрештою встановити повноцінні дипломатичні відносини між Святим Престолом і В’єтнамом та призначити Залевського першим нунцієм у країні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
