Я постую по п’ятницях. Чому для мене це така цінність?
Без молитви піст — це дієта. У поєднанні з молитвою — це могутня зброя проти всіх наших залежностей, поневолень та гріхів.
Чимало людей, із ким я розмовляв на тему п’ятничних зречень у їжі, розглядають їх просто як неїдження м’яса або свій «рибний день». Кількісний аспект найчастіше перебуває десь далеко або й узагалі оминається. Факт — тут немає жодної суперечності з церковними приписами! Кількісний піст ми зобов’язані тримати лише двічі на рік: у Попільну Середу й Велику П’ятницю. Решта п’ятниць — це виключно «тільки» неїдження м’яса.
Проте я донині пам’ятаю стійкість настоятеля моєї рідної парафії, що не втомлювався повторювати вірним: який вік уже зобов’язує практикувати піст, яких страв їсти не належить і що спожити можна три прийоми їжі, й тільки один — досита. На завершення він завжди підкреслював, що таким чином варто постити кожну п’ятницю протягом року (вочевидь за винятком урочистостей).
Саме по собі утримання від м’яса найчастіше не потребує великих зусиль. Сучасна різноманітність їжі не раз навіть сама собою «виштовхує» м’ясо з нашого меню. І де тут місце на п’ятничне зречення та зусилля? А в цей день ми повинні брати свої тіло «в узду». Варто знайти місце й час для цього. Далі я спробую в п’ятьох пунктах показати, чому свою власну «узду» я ціную і застосовую, ба навіть люблю.
1. Життя і смерть Ісуса Христа
Християнина піст відсилає до таких подій, як спокушування Ісуса в пустелі або Страсті й хрест. Якщо в наших думках з’являється певна заклопотаність, коли ми чуємо, що повинні наслідувати Христа, й питаємо «Як?» — піст буде хорошою відповіддю.
Вочевидь ніхто нам не каже (окрім виняткових, екстремальних випадків) не їсти цілих 40 днів або дати себе розіп’яти. І Бог цього не вимагає. У Його очах ти наслідуєш свого Спасителя вже тоді, коли зі щирим серцем один день на тиждень обмежуєш своє меню і забезпечуєш собі тільки обід досита. (Певна річ, не заради самого обіду. Зекономлену на собі їжу чи кошти треба пожертвувати.)
Хіба з такого погляду піст сильно вимогливий? Я так не думаю.
2. «…тільки постом і молитвою»
Після екзорцизму, внаслідок якого Ісус вигнав німого й глухого духа з юнака, Він сказав до учнів: «Цей рід можна вигнати тільки постом і молитвою» (Мк 9, 14-29). Без молитви піст — це дієта. У поєднання з молитвою — дієва зброя проти наших поганих звичок, поневолень та гріхів.
Ці слова дають нам певність, що як ми будемо боротися постом, то кожен злий дух кипітиме від безсилля. Це хороша перспектива.
3. Намір
У пості можна впасти в рутину (як у всьому, що століттями мало змінюється). Я часто ловлю себе на тому, що починаю день посту без будь-якого конкретного молитовного наміру. Це помилка, поясненням якої буде наступний пункт. Починаючи піст без інтенції, я відбираю в нього важливий зміст. Мої зусилля значною мірою підуть намарне. Якщо в мене є конкретний намір посту, призначення, мета, то я жертвую щось від себе задля чийогось (або свого) блага. Я стаю даром.
Тілесне й духовне зцілення, вирішення фінансових чи сердечних проблем — прикладів безліч, а в інтернеті інтенцій то взагалі повно. Чи ти думав/думала колись, що можна собі «випостити» жінку/чоловіка, внутрішнє зцілення, не кажучи вже про омріяну працю?
4. Я не постую сам
Легко створити собі подумки образ супергероя, який ото я класний і крутий, які чудові зречення я приймаю заради спасіння світу… Від браку смирення у пості добрими ліками може стати усвідомлення, що я тут не один у полі воїн, бо напевно у Церкві є ще інші лицарі, які постують набагато сильніше від мене.
З іншого боку, усвідомлення, що я не постую сам, додає сил. Це усвідомлення легше приходить у спільноті, яка практикує п’ятничний піст. Навіть якщо це тільки купка друзів, не кажучи вже про конкретну парафіяльну групу — Легіону Марії, Розарієвого Братства абощо.
У спільнотному переживанні посту набагато легше зберегти здоровий підхід до цієї практики. Інша справа, що піст це феноменальна нагода для покутування за свої гріхи, а потреба смирення у покутуванні видається очевидною.
5. На здоров’я!
Ну й на завершення — «побічний вплив». На відміну від багатьох ліків для тіла, у посту побічний вплив — поздоровшання. Про здоровий дух у здоровому тілі навіть приказка побутує. Якщо піст це ліки для зцілення душі, то й тілу від цього буде користь.
Ярослав Кумор, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
