24 грудня 2016 року у київському співкафедральному соборі св. Олександра відслужили Службу Божу різдвяного навечір’я (Пастирку). Святу Месу відправив Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті у співслужінні зі священиками парафії св. Олександра та міста Києва.
Архиєпископ Клаудіо подякував єпископу Віталію Скомаровському за запрошення перебувати у цьому храмі під час Різдвяних свят.
— Знаєте, як прекрасно бачити цю повну церкву! Я думаю, що навіть цеглини цього храму святкують і танцюють від радості, бо храм Божий складається з людей. Він не зроблений зі стін чи декорацій, він складається з людей. І ми прийшли сьогодні сюди, щоб ушанувати найменшу особистість — маленьку дитину. Що це означає, коли у цьому храмі, а також в усіх інших храмах ми приходимо і вшановуємо маленьку дитину? Не якусь дуже поважну людину, не володаря, не багату особистість, а просту маленьку дитину?..
У ті часи сильні світу цього робили перерахунок людей […] А бідна сім’я подорожніх навіть не знаходить місця, де народити свою дитину, якщо не там, де перебувають тварини. Власне, у ясла тієї стаєнки і покладуть дитину, яку щойно народила Марія. В другій частині Євангелія […] саме це і є тим знаком, який ангели дають пастушкам, сповіщаючи радісну новину: «Ви знайдете маленьке немовля, покладене у ясла». Не імператора, який сидить на троні. Навіть більше, правлячий цар почне за кілька днів дуже хвилюватися, коли до нього прийдуть Три царі й почнуть розказувати про те, що відбувається, щось тут недобре. Але цієї ночі цар ще спить. А єдині, хто цієї ночі не спав, — це Ісус (хоча, можливо, й Він спав), Йосип і Марія. Та ще ті, які через свою роботу мусять не спати: пастушки, які пильнують свої вівці, щоб їх ніхто не вкрав.
Отож, цієї ночі насправді є свято маленьких людей. Чи ви колись бачили ангелів, які літають по небу? На жаль, мені такого ніколи не випадало. Але це сталося для тих пастушків. Світлі сили з небес усім співали з радістю небесну славу. І для кого? Для тих напівсонних пастушків. Це сповіщення дуже урочисте: «Сьогодні народився для вас Спаситель, Він є Христос Господь». Для єврейського народу сказати «Христос Господь» означало дуже просту річ: нарешті прийшов Месія, на якого ви дуже довго чекали. Бачите, ангели не називають Ісуса на ім’я. Називають Його ім’ям того, очікуваного єврейським народом.
У першому читанні ми чули Пісню Ночі. У глибокій ночі, коли світ поглинутий темрявою, приходить велика звістка: «Кажіть на увесь світ, що народилося дитя». І зауважте, цей текст був написаний набагато раніше від народження Христа. Але серед різних титулів, які надаються цій Дитині, є також і «Всемогутній Бог». А яким буде результат цього народження? Так званий месіанський мир.
Ми зараз живемо в країні, яка не має миру. Кілька днів тому я та отець Максим [Рябуха, секретар нунціатури. — Ред.] бачили на власні очі, чим є територія, переповнена насильством. Бачите, яку давню історію має війна. Настільки жахливою є ця війна, що звістка, яку дає Спаситель, — це те, що більше не буде війни. Але будьте уважними, бо месіанський мир не є кінцем війни! У Біблії закінчення війни — це основний, найглибший елемент. Але насправді месіанський мир — це гармонія усього Всесвіту. Власне, це є дар Месії. Ми можемо продовжувати творити мир своїми маленькими знаряддями. Але якщо у нашому серці немає прагнення, то і вселенської гармонії, правди не буде.
" Месіанський мир не є кінцем війни! Це гармонія усього Всесвіту. Власне, це є дар Месії. Ми можемо продовжувати творити мир своїми маленькими знаряддями. Але якщо у нашому серці немає прагнення, то і вселенської гармонії, правди не буде.
Тому, дорогі брати і сестри, цієї ночі ми з вами повинні думати про великі речі. Цієї ночі немає місця для якихось маленьких технік чи маленьких домовленостей. Народження цієї Дитини спонукає кожного з нас споглядати, як у ній народжується мир цілого Всесвіту. Знаєте, звідки починається мир у світі? З поваги до цього Немовляти; з поваги до кожної малої дитини; з поваги до кожного людського творіння, навіть тоді, коли здається, що воно не має нічого цінного. Власне, це є революцією християнства. Революція християнства полягає у тому, що немає людської реальності, яка би не мала божественної цінності. Як довго в історії людства людина не мала жодної цінності? Важливою була причина, ідея. Не була цінністю та людина, яка в конкретний момент знаходиться тут, переді мною. І в такий спосіб було знищено мільйони людей, в ім’я ідеї. Яким же монстром є ця ідея, яка вбиває людей? Яким же монстром є багатство, якщо для того, аби його мати, воно змушує знищувати усіх, хто є довкола? І саме тому Господь каже, що «не можете служити Богові і багатству». Подивіться на ту дитину. (Ред.: вказує на Вертеп.) Більшої бідності та вбогості, ніж там, не існує. І, незважаючи на це, цієї ночі ми тут, щоб ушанувати це Немовля.
" Знаєте, звідки починається мир у світі? З поваги до цього Немовляти; з поваги до кожної малої дитини; з поваги до кожного людського творіння, навіть тоді, коли здається, що воно не має нічого цінного. Власне, це є революцією християнства.
Дорогі брати і сестри! Напевно, не всі ви звикли приходити на Службу Божу, на Месу щонеділі. Віряни на Різдво дуже заохочені бути присутніми у Божому храмі. Але пам’ятайте, візьміть із собою бодай це переконання: щоби пізнати Бога, потрібна темрява. І ми у цьому світі маємо занадто багато тієї темряви. Але необхідна також й інша річ: слухання. Якби пастухи у той час бути перейняті багатьма речами довкола себе, іншими справами, — вони б не почули ангелів. Те, що Церква сьогодні просить від кожного з нас, навіть якщо ви лише проходили обік (хоча жоден із вас не є тим, хто проходить, і завжди тут удома), — це мати нагоду у цьому Божому храмі віднайти можливість знову слухати. Слухати ті голоси, які ніби нічого не вартують. Не ті балачки людей, які хочуть сказати їхню ідею, не безустанну інтерпретацію різних людей, які постійно один одному суперечать. Але в цьому храмі є тиша слухання. Тут говорить тільки Слово Боже, все решта — поза Церквою.
Отож ця Дитина, яка сьогодні народилася, є дитиною тиші. І коли ви на своєму шляху зустрінете якнайбільш незначущих людей, незнаних людей, — слухайте їх, тому що саме звідти приходять голоси ангелів. І, напевно, саме звідти народжується мир. Із вашого слухання: слухання вашої дружини, вашого чоловіка, ваших дітей, ваших співпрацівників, слухання людей.
Ця Дитина є простотою, яка народжується у цьому світі. Але будьмо уважними! Як нагадують нам молитви Адвенту, насправді, це не просто спомин якоїсь великої людини минулого. Це Немовля потім виросло і навіть померло заради нас, і потім Господь воскрес заради нас. Але насмаперед ця дитина повертається. Ми сьогодні святкуємо не свято Дня народження Ісуса, але взиваємо, щоби Господь повернувся та взяв у свої руки цей світ і повернув йому первісну гармонію. І саме цим буде мир. І це буде усмішкою Бога до людства. Це те побажання, яке до кожного з вас сьогодні звертаю від імені Папи Франциска. Будьте шукачами гармонії, починаючи від слухання! І хай ніхто для вас не буде настільки маленьким, щоби не заслуговувати на слухання!
" Як довго в історії людства людина не мала жодної цінності? Важливою була причина, ідея. І в такий спосіб було знищено мільйони людей, в ім’я ідеї. Яким же монстром є ця ідея, яка вбиває людей?
Як багато людей втратили все у цій війні! Як багато людей живуть сьогодні просто неба, ніби в концентраційному таборі! Як багато людей не мають навіть теплого одягу, щоб зодягнутися і закритися від холоду… Але навіть тут, у цьому великому місті, — як багато людей почуваються непотрібними! Як багато людей сподівалися, і зараз почуваються розчарованими. І, незважаючи на це все, саме сьогодні народжується Дитина, яка повертає гідність усім тим людям, і вони повертаються до надії. Кожен із нас нехай повернеться до цих людей, аби побачити, що вони існують. Саме це є тим новим людством; це є новий Єрусалим. І саме це є та надія, якої у християн ніхто не може відібрати, тим більше зброя.
Отож і моє побажання, і побажання Святішого Отця, — віднайти той мир і дозволити собі обійняти себе тією малою Дитиною, тим Немовлям, так само і кожному з вас, обійняти те немовля. Тому що маленьке дитя сьогодні потребує вашого тепла, Бог потребує вашого тепла. Сьогодні Бог кожного з вас відправляє принести людям тепло, особливо тим, які страждають.
Дорогі брати і сестри християни! Пробудімося! […] Або ми радикально змінимо цей світ, або цей світ нас знищить. Сьогодні ми вже все це бачимо, вистачить лише увімкнути телевізор.
Дорогі брати і сестри, мусимо пробудитися, бо це Немовля, ця Дитина, не народжується даремно. Отож, бажаю кожному із вас, щоби це Різдво не пройшло даремно. Але хай це буде тим величезними мотором, який зрушить усе всередині нас і допоможе цьому світові змінюватися. Розносьте це Боже благословення, яке сьогодні отримаєте, усім, хто є довкола вас.
" Або ми радикально змінимо цей світ, або цей світ нас знищить. Сьогодні ми вже все це бачимо, вистачить лише увімкнути телевізор.
Як багато зла приносять ці сварки і побажання зла одне одному в нашому народі! Але ми повинні бути чоловіками і жінками благословення. Добрий запах благословення покриє сморід армії зброї.
І хай саме в цьому значенні, дорогі мої брати і сестри, вас Бог благословить! Щасливого Різдва! Христос народився!
Наприкінці Служби Божої настоятель собору св. Олександра о. Віталій Безшкурий згадав, як рік тому архиєпископ Ґуджеротті прощався у храмі Успіння Пресвятої Діви Марії в Мінську з паствою Білорусі. Тоді митрополит Тадеуш Кондрусевич назвав його «Народним нунцієм». «Ви вже понад рік служите у нашій Україні, й ці слова справджуються. Це не я так кажу, це кажуть люди. Справджуються слова, що Ви є біля людей. Більше того, Ви біля потребуючих людей. За особою дипломата криється особа єпископа-душпастиря», — сказав о. Віталій.
Настоятель собору також зазначив, що 2016 рік був важким для Києво-Житомирської дієцезії через втрату ординарія, архиєпископа Петра Мальчука, якого дуже добре знав Апостольський нунцій, а також і отця Яна Крапана, який 1991 року повернув собор св. Олександра віруючим.
Нунцієві подарували картину із зображенням собору як нагадування про священика, який повернув цей храм, і про єпископа, який вклав у собор усе серце до останнього дня життя, — пастирів, яких Господь забрав саме у Рік Милосердя.
Архиєпископ Клаудіо подякував отцю-настоятелю та парафіянам за «дивовижне прийняття», бо він також є «біженцем», оскільки знаходиться далеко від Батьківщини: «Серед таких теплих і гостинних людей, як ви, не існує віддаленості від дому, бо саме ви є тим домом. Перш ніж уділити вам Папське благословення, я хочу нагадати одну важливу річ. Учора офіційно було повідомлено Святим Престолом, що вже 6 млн євро роздані конкретним організаціям, які працюють в Україні на благо найбільш потребуючих. Це половина тієї суми, яку ми маємо в розпорядженні. Це гроші, які частково Папа дав особисто, інша частина була зібрана у католицьких парафіях Європи. І я обіцяю вам, що особисто буду присутнім і пильнуватиму на місцях, аби всі ці гроші насправді пішли потребуючим. Дніпро має багато маленьких островів і різні течії — праворуч, ліворуч…. Ми б не хотіли, щоб деякі з цих потічків пішли занадто далеко від ріки. Тому обіцяю вам, що я старатимуся бути дуже добрим, але водночас буду “показувати зуби”, коли необхідно буде доводити справу до доброго кінця. Це є саме те завдання, яке дав мені Святіший Отець».
фінансово.
Щиро дякуємо!
