13 лютого завершиться дієцезіяльний етап беатифікаційного процесу с. Лусії Дос Сантос, яка разом зі своїми двоюрідними братом і сестрою, була свідком об’явлень Богородиці у Фатімі.
Процес завершиться у 12 роковини смерті португальської кармелітки.
Про завершення беатифікаційного процесу одночасно поінформували у Фатімі та Коїмбрі – місті, де жила с. Лусія.
Франциск та Гіацинта — двоє інших дітей, яким об’явилася Богородиця у Фатімі, померли набагато раніше. Вони визнані Церквою блаженними у13 травня 2000 року.
Як відомо, цьогоріч минає 100 річниця об’явлень у Фатімі. З цієї нагоди до відомого паломницького місця поїде Папа Франциск.
Довідка
13 травня 1917 року троє дітей пасли невелике стадо овець поблизу селища Фатіма. Це були десятилітня Лусія дос-Сантос та її кузини дев’ятилітній Франциск та семирічна Гіацинта Марту. Десь пополудні, помолившись Розарій, вони почали гратись, будуючи хатинку з каменів, якраз на тому самому місці, де тепер стоїть Фатімська базиліка. Раптом діти побачили сильне світло. Думаючи, що це блискавка, вони зібралися втікати, як раптом ще один спалах освітив місце, і над дубком діти побачили, за їхніми словами, «Пані, яснішу від сонця». Вона пояснила пастушкам, що потрібно багато молитися і сказала приходити на це місце протягом п’яти місяців, о тій самій годині 13 числа.
Діти приходили туди у червні, липні, вересні та жовтні. У серпні поява відбулася в іншому місці 19 числа, оскільки 13-го міський голова заарештував дітей, вважаючи, що вони баламутять народ. Останнє об’явлення відбулося 13 жовтня в присутності 70 тисяч людей, які після його закінчення стали свідками чудесного явління: сонце, схоже на срібний диск, почало крутитися довкола себе, як вогняна куля. Того ж дня Пані назвала себе «Пречистою Дівою Розарію» і просила, щоб тут на Її честь збудовано каплицю. Пізніше Пресвята Богородиця ще кілька разів з’являлася Лусії, яка на той час вже стала монахинею. Двоє інших візіонерів через кілька років після згаданих подій померли.
З появами Матері Божої у Фатімі пов’язані так звані «Три фатімські таємниці». Насправді, як пізніше розповіла їх єдиний на той час свідок с. Лусія, це було одне одкровення, розділене на три частини, яке вони отримали під час третьої зустрічі з Небесною Пані. На прохання єпископа вона описала перші дві частини, які були опубліковані у 1942 році Папою Пієм ХІІ з нагоди посвячення світу Непорочному Серцю Марії. За словами с. Лусії, третю частину вона ще не могла відкрити.
У першій частині Діва Марія показала дітям «… велике вогняне море, яке, здавалося, знаходилося під землею». Пастушки стали свідками пекельних мук, що тривало коротку мить, але, за словами с. Лусії, якби не обіцянка Небесної Матері забрати їх до неба, вони б повмирали з жаху. Друга частина є продовженням першої, а це слова Богородиці, яка сказала дітям, що вони бачили, як душі бідних грішників попадають до пекла. Щоб їх спасати, Бог прагне встановити культ Її Непорочного Серця, і якщо буде вчинено так, як Вона просить, багато душ будуть врятовані і знайдуть мир. Пресвята Діва також передбачила початок другої світової війни, під час якої «добрі будуть замучені, Святіший Отець багато страждатиме, різні народи будуть знищені. Але, врешті, Моє Непорочне Серце затріумфує», – такі слова Богородиці переказала с. Лусія.
У 1944 році монахиня-візіонерка записала третю частину, яка була опублікована лише у 2000 році: «Після двох таємниць, які нам було об’явлено, побачили ми зліва від нашої Пані, трохи вище, Ангела, який тримав в лівій руці вогненного меча; від нього розліталися іскри і язики полум’я, які, здавалося, підпалять світ; але при зіткненні з сяйвом, яке виходило з правої руки нашої Пані в їхньому напрямку, вони згасали. Показуючи правою рукою на землю, Ангел вимовив гучним голосом: “Покаяння. Покаяння. Покаяння”. І побачили ми в незбагненному світлі, яким є Бог, “щось подібне на те, як бачить себе в дзеркалі той, хто проходить перед ним”, — єпископа, одягненого в біле. “У нас було передчуття, що це Святіший Отець”. Бачили ми також багато інших єпископів, священиків, ченців і черниць, що сходили на круту гору, на вершині якої був встановлений великий хрест, збитий з неотесаних колод, начебто з коркового дерева, покритого корою. Святіший Отець, перш ніж досяг його, пройшов через велике напівзруйноване місто і тремтячою ходою, знівечений болем і стражданням, ішов, молячись за душі мертвих людей, тіла яких зустрічав на своєму шляху. Коли Святіший Отець дійшов до вершини і ставав навколішки біля підніжжя великого хреста, він був убитий пострілами з вогнепальної зброї та стрілами з лука. Таким же чином групою військових були вбиті один за одним інші єпископи, священики, монахи і монахині, а також велика кількість мирян, чоловіків і жінок, які належать до різних класів і посідають різне становище в суспільстві. Під хрестом з обох сторін стояли два Ангела, в руці у кожного з них був кришталевий глечик. Ангели збирали в глечики кров мучеників і окропляли ними душі, що наближаються до Бога».
Святий Йоан Павло II відніс це пророцтво до замаху на нього, що стався 13 травня 1981 року.
За матеріалами: Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
