Скаутський рух тримав 14 нових блаженних. Серед 50 жертв німецького нацизму, яких беатифікували в соборі Нотр-Дам у Парижі, є французькі скаути. Їх убили, бо вони були католицькими скаутами, — наголошує Поль Дюпон, архіваріус Scouts et Guides de France.
Історії новоблажених свідчать про силу ідеалів скаутингу в суворих умовах війни. Французькі мученики були молодими чоловіками, яких відправили на примусові роботи до Німеччини. Про них пише Vatican News.
Що важливо — тільки половина з 14 беатифікованих були учасниками скаутського руху до того, як потрапили на примусові роботи. Решта дізналися про скаутинг під час ув’язнення та склали скаутську присягу, перебуваючи в неволі.
«У Христа багато неприятелів»
В окупованій Німеччиною Франції скаутинг був заборонений. 1943 року багатьох скаутів відправили на примусові роботи до Німеччини. «Ви повинні знати, що в Німеччині у Христа багато неприятелів. Вони відмовляються прийняти Його вчення про милосердя, любов і співчуття. Перед лицем нацизму будьте християнами», — писав кардинал Жюль Сальєж до скаутів, яких відправляли на примусові роботи.
Підпільна діяльність
Скаути, відправлені до Німеччини, організовуються в групи та продовжують свій рух. Вони діляться посилками, відвідують хворих французів у лікарнях та дбають про свій духовний розвиток через участь у Євхаристії, молитовні зустрічі й дискусії. Ба більше — вони знаходять нових членів.
Арешти, страти, табори
У грудні 1943 року циркуляр Кальтенбруннера, керівника Центрального управління безпеки Рейху, оголошує війну французьким скаутам, які працювали в Німеччині. Він звинувачує їх у ширенні християнства та антинімецьких настроїв. Німці розгромили скаутську діяльність у підпіллі. Деяких стратили, інших відправили до таборів смерті.

Конспірація в Дзечині
Одним із нових блаженних є Жоель Англес д’Оріяк. 17 липня 1943 року його направили на роботи до Дзечина (Чеська Республіка). Чеські землі Німеччина «повернула» до складу Рейху. Жоеля призначили на завод із виробництва зброї Wilhelm Schmidding Werke. Незважаючи на нелюдські умови праці, він зумів організувати підпільний скаутський загін.
Вони ввірили себе під захист Богоматері Надії та поставили собі за мету «поширювати і поглиблювати принципи Євангелія». 10 березня 1944 року Жоеля заарештувало гестапо й засудило до смертної кари «за державну зраду». 6 грудня 1944 року юнакові стяли голову. Йому було 22 роки.
«Я помираю з усмішкою, Господь зі мною»
«Не сумуйте, я помираю з усмішкою, бо Господь зі мною», — писав Жоель д’Оріяк до своїх товаришів-скаутів за три години до страти. «Зберігайте мене у своїй пам’яті з усмішкою та йдіть шляхом, який я вам показав. Це, безсумнівно, найплідніший шлях, який провадить до найпрекраснішого життя».
Взірець для повоєнного скаутського руху у Франції
За словами історика Шарля-Едуара Аранга, приклад скаутів, які залишалися вірними ідеалам руху в німецькому полоні, мав першорядне значення для формування скаутингу в повоєнній Франції. Колишні в’язні або члени Руху Опору взяли на себе провідні ролі в скаутингу. Також краще ставала зрозумілою важливість християнської віри, яка більш конкретно втілювалася в життя під час полону. Завдяки цьому скаутський рух відновив свою віру, сказав Аранг в інтерв’ю щоденній газеті La Croix.


фінансово.
Щиро дякуємо!