Римо-катол.: 8 лютого (довільний спомин)
Коли я запитав її, що би вона зробила, якби зустріла своїх кривдників, вона сказала: «Я би стала навколішки, аби поцілувати їм руки, бо якби не сталося того, що сталося, я не була би сьогодні християнкою і черницею».
На 8 лютого припадає літургійний спомин Жозефіни Бакіти, в молодості — рабині з Судану, пізніше — монахині згромадження сестер-каносіянок. Цей спомин збігається з Міжнародним днем молитви за жертв торгівлі людьми.
Коли Жозефіні було сім років, арабські торговці викрали її з рідного дому й продали в рабство. Мала суданка зазнала такого шоку, аж навіть забула своє ім’я. Викрадачі називали її «Бакіта», що арабською означає «щасливиця» Для маленької невільниці це слово повинно було звучати як жорстока насмішка. Але виявилася пророчим. Йоан Павло II оголосив Жозефіну Бакіту (1869‑1947) блаженною, а 2000 року — святою. Свята з Судану провела в неволі 10 років.
Багато разів її продавали і перепродували. Власники шмагали її за найменші провини. Жорстоким нагадуванням про рабство залишилося татуювання. Його вирізали бритвою на тілі рабині, а свіжі рани посипали сіллю. Жертви зомлівали від болю. Надія на зміну долі з’явилася, коли молоду рабиню купив італійський консул у Хартумі. Бакіта вперше відчула, що хтось ставиться до неї по‑людськи. Коли консула відкликали з Судану, Бакіта поїхала з ним до Італії. Вона жила поблизу Венеції. Коли її власники поїхали у службову подорож, то віддали Бакіту на «зберігання» до монастиря сестер св.Магдалини з Каносси. Там молода африканська жінка відкрила для себе Бога.
У 21 рік вона прийняла хрещення та ім’я Жозефіна. Того ж дня вона була миропомазана і прийняла Причастя. Пізніше часто бачили, як вона цілувала хрестильницю і шепотіла: «Це тут я стала донькою Бога». Попри наполегливі намагання власників повернути її на службу, Бакіта вирішила залишитися в монастирі. Як доросла людина, вона насолоджувалася свободою, гарантованою італійським законом. 8‑го грудня 1896 р. Жозефіна Бакіта склала обітниці.
Чорна сестра виконувала найпростіше служіння в монастирі у місті Скіо. Вона була куховаркою, пралею, швачкою, воротаркою. Її смирення, простота, усмішка завоювали серця мешканців Скіо, які говорили про неї «наша темношкіра мати». Вона любила повторювати: «Будьте добрими, любіть Господа, моліться за тих, хто не знає Його. Пам’ятайте, яке це щастя, що ви знаєте Його». Сестра Жозефіна відійшла у вічність на 78‑му році життя. Її похорон зібрав юрми людей. Вони казали, що померла свята.
Під час канонізаційної Меси Йоан Павло II нагадав, що тисячі жінок, як і раніше, стають жертвами несправедливості, і св.Жозефіна Бакіта може бути покровителькою звільнення дівчат і жінок від гноблення та насильства. Свята рабиня з Судану також нагадує про неймовірні страждання африканців. «Я запрошую всю Церкву просити св.Жозефіну Бакіту заступатися в намірі всіх наших переслідуваних і поневолених братів і сестер, особливо в Африці та в її рідному Судані, аби вони пізнали єдність і мир». Заклик папи залишається актуальним.
Томаш Яклевич, wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
