Контакти, фейсбуки чи однокласники стали неодмінними атрибутами життя пересічного українця.
Завдяки їм люди знайомляться з новими друзями, знаходяться своє кохання, а ще мільйони осіб не відстають від загального ритму життя. То ж чому варто від них відмовлятися?
1. Соцмережі роблять нас залежними від думки інших.
Не секрет, що основна мета появи соціальних мереж — це надати змогу кожному вповні виразити свою особистість, інтереси, навчити спілкуватися. Одним словом — зробити людей більш відкритими, вільними та комунікабельними. Однак, здається, все сталося навпаки!
За моїми спостереженнями, замість набути внутрішню свободу більшість користувачів мережі… стали залежними від погляду інших. Їм цікаво, скільки вони отримають лайків, як довго будуть коментовані їхні записи, у кого більше читачів… Від цього нібито залежить їхній статус.
Це свідчить не лише про інфантильність і певного роду психологічну недозрілість, а й про колективну ментальність. Людьми, які залежать від позиції інших, легше керувати. Вже з ранніх років так привчають керуватися стадним рефлексом: куди всі — туди і я. Такі люди не мають справжньої духовної волі, вони нездатні самостійно вибирати шлях та керуватися своїми власними поглядами у реальності. Небажання бути «білою вороною» часто змушує їх поступатися своїми принципами й переконаннями і зраджувати їх. Пам’ятаю, як Фейсбук запустив фонові зображення з логотипом ЛГТБ-спільнот. І мільйони користувачів скористувалися з цієї послуги, навіть ті, хто негативно ставиться до гендерних ідеологій або й не знає, що ці кольори означали! Просто «всі тоді так робили».
2. Соцмережі вчать бути лицеміром.
Звісно, можете мені заперечити, але ваші сторінки не відображають вашої особистості. Так, доля правди про ваші інтереси, захоплення, зустрічі або подорожі там є. Але найгірша брехня — це половинчаста правда. Кожний хоче виглядати кращим, ніж є насправді. І мова тут не про маніяків чи тролів, які запускають у соцмережах різноманітні фейки. А про кожного з нас.
На сторінках соцмереж подається лише та інформація, яку ми хочемо бачити. А ті факти, які не відповідають нашому баченню себе, залишаються прихованими. Акаунти — це навіть не криві дзеркала нашої особистості, а суцільний «психологічний фотошоп». Замість того, щоб у реальності боротися з власними вадами, ми їх просто приховуємо і спокійно живемо далі… А деякі користувачі мають по декілька зовсім відмінних сторінок, де на кожній — різний образ, характер, ім’я. Це мені нагадує ситуацію з фільму «Діти шпигунів‑3», коли у віртуальному світі ти мачо й герой, а в реальності — хлопець із багатьма комплексами та низькою самооцінкою.
3. Це все так поверхово…
Мене дратує, коли людей, яких я ніколи не бачив в очі, соцмережа називає моїми «друзями». Про що ви? Хто ці люди, які лише приєдналися до мене, бо їм сподобався мій фейс чи допис? Насправді ж це повністю викривляє поняття дружби як відданості, щирості, готовності прийти на допомогу, надати підтримки… І зводить у кращому разі до категорій знайомого чи спорідненого за інтересами. А в гіршому — це черговий спостерігач моєї активності.
Або писати привітання з днем народження, бо мені про це нагадав автомат. Чи ставити лайк під фото у відповідь, бо тобі теж поставили, щоб не залишитися у боргу «віртуального друга». На жаль, для більшість ця бутафорія дуже серйозна і вони не задумуються, що стали частиною павутини брехні та своїми діями лише примножують потік лицемірства.
4. Соцмережі руйнують наші відносини.
На превеликий жаль, сучасні люди втратили смак реального спілкування. Не раз я ставав свідком, коли учні в одному класі спілкувалися одне з одним за допомогою листування в чатах. Справді, соцмережі — це ідеальна втеча від реальності, від проблем власних чи у знайомих. Та й люди поступово втрачають здатність просто порозмовляти одне з одним, бо в цьому світі немає функції «покинути сторінку» чи просто не відповідати на запитання…
Та й час у мережі летить непомітно. А з ним і ціле життя. Залишається красивий образ, картинка, за якими — величезна кількість невикористаних можливостей та нереалізованих планів.
Окрім того, це шкодить навіть нашому покликанню, стосункам із Богом, бо в онлайні дуже часто «бракує часу» на молитву. Чув навіть про одну іспанську монахиню, яку виключили з монастиря за те, що була залежна від соцмереж і не виконувала своїх обов’язків. Цікаво, хтось порахував, а скільки через це було зруйновано подружь та стосунків?
5. Усе, що ви написали, може бути використане проти вас…
Минули часи таємних агентів, які місяцями збирали інформацію про об’єкт спостереження. Тепер достатньо зайти на чиюсь особисту сторінку, аби дізнатися про подорожі, місця перебування чи оточення. Крім того, ти впевнений, що спецслужби іноземних (не лише російські) держав стежать за нашою перепискою чи інтересами. Тепер нехай кожен уявить, який компромат вони мають на кожного з нас. Наші таємниці, слабкості, гріхи, які будь-якої миті можуть бути використані! Як це сталося з однією американською мережею знайомств, чию базу зламали, і на яв вийшли мільйони фактів про флірт і романи «зовні порядних» людей.
До цього висновку мене привела поведінка моїх учнів, які коментували мої фотографії та дописи. Навіть ті учні, хто й не був у мене в «друзях». А це лише діти…
PS: Поки що прошу коментувати і репостити статтю на своїх сторінках, бо я теж потребую віртуального навернення та звільнення від оков соціальних мереж.
фінансово.
Щиро дякуємо!
