Про надію на відродження Богом світу та людства, що будуть нарешті примирені з Господом у Його любові говорив Папа Франциск під час загальної аудієнції з прочанами у середу 21 лютого 2017 року.
Посилаючись на уривок з Послання святого Павла до Римлян (Рм 8, 22-26), Святіший Отець підкреслив, що Апостол Народів пригадує нам, що сотворений світ – це чудовий Божий дар, який Господь вручив у наші руки, щоб ми змогли встановити з Ним стосунки і віднайти слід Його задуму любові. Але коли людина охоплена егоїзмом і переживає трагедію гріха, то руйнує також те прекрасне, що було довірено її піклуванню, забруднює і поневолює навколишнє середовище.
«Розірвавши зв'язок з Богом, людина втрачає свою первісну красу і, врешті-решт, спотворює все навколо себе. І те, що спочатку нагадувало про Отця і Творця, про Його безмежну любов, тепер несе в собі сумний і невтішний знак людської гордості й ненаситності. Людська гордість виснажує і руйнує творіння», – мовив Папа.
Наочний приклад такого руйнування – це вода, джерело життя. Вона забруднюється через використання мінеральних ресурсів і всі ми бачимо наслідки цього. І це тільки один з багатьох прикладів. Але Господь не залишає людину наодинці навіть серед такого спустошення, пропонуючи їй «нову перспективу визволення, вічного спасіння».
«Все створіння разом понині стогне і разом страждає», – пише святий Павло, але, як вказує Папа Франциск, ці страждання не є безплідними. Вони нагадують стогони породіллі, яка страждає заради того, щоб народити нове життя:
«Ми все ще маємо справу з наслідками нашого гріха, і все навколо досі несе знак наших важких трудів, помилок, обмеженості. Одночасно, ми знаємо, що ми спасенні Богом і вже від тепер можемо споглядати й передчувати в собі і в тому, що нас оточує, знаки Воскресіння, знаки Пасхи, що звершує нове створіння».
Таким чином, християнин не живе поза межами світу: він вміє розрізняти ознаки зла у своєму житті і в тому, що його оточує, і, одночасно, вміє відчитувати дійсність в призмі Пасхи, дивитися на неї очима воскреслого Христа. Християнин знає, що живе в очікуванні, що виходить поза межі теперішнього.
«У надії ми знаємо, що Господь хоче Своєю милістю остаточно зцілити зранені і принижені серця, а також все, що людина спотворила своїм святотатством. Таким чином, Господь наново відроджує світ і людство, нарешті, остаточно примирені в Його любові».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
