Сьогодні закінчуємо нашу спільну подорож «пустелею».
Пропонуємо цього тижня ввійти в тишу Його смерті та Воскресіння. Ввійти трохи більше в Його Слово, спробувати знайти разом з Богом у своїй душі ділянки рабства, нашого власного Єгипту. Навіть, якщо вони будуть надзвичайно темні — Він точно має світло, щоби нам стало ясніше. Разом із Богом загубитись в пустелі, щоби відчути, що так насправді, тільки Він Один — Єдиний та Незмінний, Який закликає до того, аби любити Його також в інших, бо тільки тоді життя знаходитиме сенс. Разом із Богом увійти в Землю Обіцяну, залишивши позаду наші тягарі, наших власновигаданих «божків», без яких так часом можемо просто не уявляти нашого життя.
Часом чекаємо або Різдва або Великодня, як того моменту, після якого щось кардинально «магічним чином» має змінитися в нашому житті. А якщо так не стається, то впадаємо в якийсь сумнівний смуток. Говорячи про наш власний вихід та входження в Землю Обіцяну, гляньмо, як то було в ізраїльського народу. У першому розділі Ісуса Навина Бог дає настанови — закликає до битви, боротьби. Не сидіти на місці, склавши руки, а воювати далі. Окрім того, тепер вони не будуть отримувати манну, як то було раніше, але відтепер працюватимуть самі. Бог буде з народом, але вже не так явно присутній як за часів, коли вони йшли пустелею. Бог, як Найкращий Вчитель, не хоче, щоб ми залишались у стані недозрілого підлітка-дитини, проте прагне бачити нас насправді вільними від рабства: наших прив’язаностей, слабкостей, ліні тощо. «Бути мужнім та хоробрим» — звучить як відголосок постійно в першому розділі книги Ісуса Навина, так, наче Богу на тому залежить, щоб ми почули ці слова. Подорослішати внутрішньо, взяти відповідальність та боротися разом із Богом за нашу ж таки свободу, яку матимемо тільки в Нім.
І наостанок хочемо залишити вас із настановами із того ж таки першого розділу книги Ісуса Навина:
«Лише будь мужнім і вельми хоробрим, щоб достеменно чинити за законом, як наказав тобі Мойсей, слуга мій. Не звертай від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб тобі щастило в кожній твоїй справі.
Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити.
Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався.»
Тату, який запроваджуєш на наші пустелі, даєш своє Слово та чиниш нас вільними, нехай цей час Великого Посту принесе свої плоди, нехай навіть зовсім незначні. Виховуй нас, роби вільними, вчи любити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
