Про цей показ чутки ширилися ще перш ніж він почався. Організатори Fashion Week London обіцяли неймовірну колекцію, яка ламає стереотипи і табу.
Однак публіка у своїх розгарячілих фантазіях чекала зовсім не на те, що їй було представлено. За цим показом мод стояли трагічні історії жінок…
Творці колекції «Guilty Clothes» («Винувате вбрання») обіцяли «найбільш провокативний, викличний та еротичний» показ з усіх, які будь-коли відбувалися. Публіка чекала на шоу і мистецькі несподіванки. Коли ж показ розпочався, всі насправді були шоковані, але водночас і зворушені, дивилися демонстрацію одягу зі сльозами на очах. На подіум вийшли скромно вбрані жінки, які нічим не вирізнялися з буденного натовпу. В їхньому вбранні не було нічого, що б еротизувало, навіть макіяж був мінімальний, а інколи його й зовсім не було.
Тоді зібрані довідалися, що так виглядали жінки в час, коли на них нападали і ґвалтували. Серед моделей були і насправді зґвалтовані жінки. Кожна з них від свого оточення свого часу почула, що вона «неправильно виглядала», «була визивно одягнена», «поводилася провокативно».
Колекція «Guilty Clothes» насправді виявилася суспільною кампанією, що мала на меті привернути увагу на проблему обтяжування жінок провиною за те, що вони були зґвалтовані. Сірі блузки, звичайні джинси, светри, гольфи, брюки — ось одяг, який, на думку оточення, мав свідчити про «провокування» з боку жінки до сексуального співжиття. Такими в переважній більшості є не тільки відмовки з боку ґвалтівників, але й реакція оточення.
Акцію «Винувате вбрання» супроводжує інтернет-сторінка, яка провадить роз’яснення в галузі сексуального насильства щодо жінок та дівчат і представляє наближені «стилізації» того, у що були вбрані жінки, коли на них напали. Інфографіка, представлена у стилістиці модних магазинів, розповідає також реальні історії жінок.
Наприклад, Анна, молода дівчина, була одягнена у спортивний костюм, закритий від шиї до п’яток. Вона поверталася з парку, де займалася йогою. На неї зненацька напали ззаду, вдарили й оглушили. Вона довго не могла говорити про те, що сталося, боялася вийти з дому і потребувала допомоги, аби почати нормально жити. Вона не провокувала свого нападника — вона його навіть не бачила. Чи про її вбрання можна сказати, що воно було визивне й еротичне?
Певна річ, йдеться не тільки про інформаційний розголос такої акції, а про допомогу всім потерпілим, аби вони вийшли з почуття стиду, який залишається у зґвалтованих жінках. Акція не тільки виконує просвітницьку місію, вона насамперед скерована на служби, які повинні надавати допомогу потерпілим, — а часто саме відділки й лікарні стають першими місцями, де жінки стикаються з осудженням, яке не закінчується навіть на судовій лаві.
фінансово.
Щиро дякуємо!
