Резонанс, який викликав матеріал про відкинуті Церквою об’явлення, спонукав звернутися по коментар, який би наблизив нашим читачам тему приватних об’явлень, їхню суть, значення та критерії розпізнання істинності.
Про те, як розпізнати лже-візіонерів, на що слід звертати увагу і яке важливе питання варто собі ставити, шукаючи відповідей, CREDO розповідає отець Романа Лаба OSPPE, доктор біблійної теології, директор Національного Бюро Душпастирства Родин, делегат Генерала ордену отців-паулінів в Україні.
— Є одне Об’явлення, яке осягнуло свою повноту в Ісусі Христі. Догматична Конституція ІІ Ватиканського Собору про Боже Об’явлення «Dei Verbum» говорить, що Ісус Христос є посередником і повнотою Об’явлення й іншого не буде нам дано. Це звісно викликає питання про те, як тоді кваліфікувати об’явлення Матері Божої у Фатімі, в Лурді чи Ісуса Милосердного сестрі Фаустині Ковальській?
Отже, приватні об’явлення мають простий статус – вони нічого не вносять до основного Об’явлення, яке сталося в Христі Ісусі, вони його коментують, пояснюють, вказують на нього, ведуть до цього єдиного Одкровення. І це можна вважати критерієм їхньої автентичності. Тобто, якщо якесь приватне об’явлення допомагає мені глибше зрозуміти Об’явлення дане нам всім на сторінках Святого Писання, яке веде до Ісуса Христа, а через Ісуса веде до Отця, тоді воно автентичне.
Святий Йоан від Хреста сказав, що в Ісусі Христі, у своєму Остаточному слові Бог сказав все і немає що до цього додати. Тому все інше – це, радше, як коментар.
В Україні серед всіх згаданих невизнаних об’явлень найбільш відомою є пані Вальторта. Можливо, через те, що її твори видало одне греко-католицьке видання. Одного разу я був на реколекціях для священиків, говорив їм про роздуми над Божим Словом, про Lectio Divina, про способи інтерпретації Божого Слова, загалом всім подобалося, всі слухали, але під кінець однієї з конференцій підійшов до мене один вже старший священик і спитав, що я думаю про Марію Вальторту. Я не дуже орієнтувався в темі і щиро сказав, що нічого не думаю. А він каже, що це ще краще, ніж Євангеліє. Коли я почув, що Євангеліє дуже поверхнево описує життя Ісуса, а от пані Вальторта серйозно, хвилина за хвилиною, крок за кроком, в деталях описує життя Христа, то я почав хвилюватися. Народ любить такі сенсації, любить читати щось таке. Цим також пояснюється популярність апокрифів, бо вони описують щось, чого немає в Євангелії. І створюється враження, що існують якісь книги, якесь ще об’явлення, яке Церква приховує від людей, але в ньому є якась глибока істина.
Я переглянув деякі тексти пані Вальторти. З метою ознайомлення. Мушу сказати, що догматичних відхилень я там не побачив. Я схильний вважати, що проблема радше у тому, що вона подає свої нотатки, свої тексти, як продиктовані Богом, дані Господом. Така позиція є запереченням Євангелія. Виникає питання: а хто тоді дав нам Євангеліє і для чого, і чого там не вистачає.
У принципі, є багато книг, які намагаються описати життя Ісуса Христа. Наприклад, «Ісус із Назарету» Романа Брандштеттера — відомого польського єврея. Він намагається у цій книзі описати дух часу, єврейських звичаїв, які близькі йому через походження і в такій оповідальній формі представляє життя Ісуса Христа. Це цілком прийнятно, адже автор намагається відтворити для нас історичний та культурний контекст часів Христа, робить спробу відповісти на питання, як могло все це бути, а найголовніше – Роман Брандштеттер не говорить, що це натхненна книга подиктована Святим Духом, що це краще ніж Євангеліє. Сам автор вважає свою книгу невдалим коментарем до Євангелія. П’єр Абеляр свого часу говорив, що є тільки одна книга – Святе Писання, а всі інші мають вартість, якщо написані з огляду на неї.
З приводу «об’явлень» Марії Вальторти було декілька офіційних звернень Церкви, останнє належало тоді ще кардиналу Йозефу Ратцінгеру, який підтвердив їхнє сумнівне походження і всім віруючим католикам, християнам рекомендовано уникати читання подібної літератури, адже вона відволікає від Істини, яка є в Євангеліях.
Є ще один дуже вагомий критерій перевірки вірогідності того чи іншого приватного об’явлення – це послух Церкві, який перевіряє насправді дуже багато речей. Господь сказав: «Те, що зв’яжете на землі – буде зв’язане і на небі», — і дав конкретну владу своєму Містичному Тілу, яке представляє Учительський Уряд Церкви – папа, єпископи. Якщо десь є непослух Церкві, то варто обходити стороною такі «об’явлення».
Свого часу до отця Піо було багато запитань і йому заборонили публічно показуватись, служити Месу і він сказав: «добре, буду слухняний Матінці Церкві», — і був. Святий Йоан від Хреста був посаджений до монастирського карцеру і не обурювався, не кричав: «Як ви смієте? Я великий містик!» Натомість, є багато об’явлень, де присутній виразний непослух Церкві, автори цих об’явлень обурюються, бунтують проти Церкви.
Свого часу я читав такого православного автора, якого називають Святитель Ігнатій Брянчянінов – богослов, аскет і містик, який одного разу давав різні настанови для свого духовенства і його запитували, як розпізнавати чи якийсь сон від Бога, а який ні? І він сказав дуже розумну річ, яку я по сьогодні використовую, якщо хтось приходить до мене із подібними питаннями. Так от, він порадив: «У будь-якому випадку кажіть, що не від Бога і дивіться, якою буде реакція. Якщо людина смиренно це приймає, тоді, можливо, варто поставити ще декілька запитань і відкриється істина. А якщо людина обурюється, виходить її гординя, тоді це 100% не від Бога, бо Господь так не діє».
Насправді, якщо взяти автентичні об’явлення, то, для прикладу, якщо з’являється Матір Божа з якимось посланням чи то у Фатімі, чи в Лурді чи у Ля Салетт, тоді воно є по-перше, підтверджене вченням Церкви, а по-друге, у місці об’явлення дуже часто з’являється джерело – це такий біблійний символ, що вказує на Бога, як на джерело всього. Об’явлення сестри Фаустини підтверджують Писання, яке акцентує на Божому Милосерді.
фінансово.
Щиро дякуємо!
