Усі ми пам’ятаємо, яким важливим був день 13 травня у житті св. Йоана Павла ІІ. «Одна рука стріляла, а друга рука вела кулю», — сказав згодом святий, описуючи замах на своє життя, що стався на Площі св. Петра 13 травня 1981 року.
Через рік після замаху Йоан Павло ІІ у фатімському санктуарії дякував Богородиці за порятунок; він привіз із собою ту саму кулю, яку помістили в короні статуї Божої Матері.
Однак цей день дуже важливий для Папи Франциска. Деякі біографи вважають, його останнім днем «вигнання у Кордові», доволі довгого та складного періоду в житті майбутнього Понтифіка.
20 травня 1992 року Йоан Павло ІІ призначив його єпископом‑помічником дієцезії Буенос‑Айрес. Цей момент став переломним для Хорхе Берґольйо. Журналісти Хав’єр Камара та Себаст’ян Пфаффен, автори біографічної книжки «Цей Франциск», так характеризують цей етап життя Папи:
Хав’єр Камара:
«Якщо Святіший Отець називає своє перебування у Кордові часом очищення, це означає, що то був особливий етап для нього і для Церкви сьогодні».
Себаст’ян Пфаффен:
«Він став настоятелем ордену в Аргентині в молодому віці. Це був дуже складний період з політичної та економічної точки зору. Це відбулося після ІІ Ватиканського Собору; відбувалася ідеологічна революція. Йому доводилося примати рішення, які викликали і захоплення, і ненависть».
Переклад CREDO за матеріалами: RomeReports
фінансово.
Щиро дякуємо!
