15 настанов для молоді

Застановімося над батьківськими порадами митрополита УГКЦ Андрея Шептицького для української молоді, яких так сильно потребуємо сьогодні.

«На склоні мого життя закликаю вас: застановіться над моїми словами, двічі-тричі їх прочитайте, передумайте глибше їхнє значення! Бо не дай Боже, щоб хаос і зло, яке гряде, застало нас у такому розбитті, в якому сьогодні находимося», — писав очільник греко-католиків ще за століття до наших часів.

1. …найкраща мета не освячує лихих засобів.

Християнство, дорогі, це любов, так як Євангеліє — це наука любови. А що ваша любов до Батьківщини готова на всякі жертви, то це також прикмета глибока і дійсно християнська. Однак маю щось і проти вас, бо ви, і це природна недостача вашого віку, в жертві йдете часом так далеко, що не лише себе готові посвятити, але й готові посвятити чуже добро і загальнонаціональні цінності. А це вже не є прикмета, а пересада, що може знищити до самої суті ту прикмету, з якою лучитися. Чуже добро і чуже щастя повинно бути святе не лише для християнина, але й для людини як такої. І нарушувати це добро невільно нікому. Бо найкраща ціль не освячує лихих засобів.

2. …основна чеснота християнства —думати про себе покірно.

Маєте ту недостачу, що свою думку сміливо і буйно ставите вище від думок всіх старших, що при найбільшій любові до своїх батьків себе вважаєте мудрішими і вищими. Якже ж вас переконати, що наслідком такої ментальності ви, на жаль, надто часто помиляєтеся? Сильно переконаним з‑поміж вас християнам сказав би я, що основною чеснотою християнства є покірно про себе думати, що Бог гордим противиться, а дає свою ласку покірним, однак, не дивуюся, дорогі, що більшість з‑поміж вас цю науку мало розуміє.

3. …легковажити досвідом старших — це відкинення авторитету віку й досвіду, а упадок авторитету завжди небезпечний.

Людина, бачите, дорогі, це єство дуже дрібне і дуже немічне. І далекий від правди той, хто про себе думає, що є великий та могутній. Ви мусите з’ясувати собі, що легковаження гадки й досвіду старших є відкинення авторитету віку й досвіду та що упадок авторитету є завсіди небезпечний. Хто відкидає авторитет старших — легко відкине авторитет батьків, а відтак і кожний інший авторитет у народі. Вкінці дійде до того, що буде відкинений авторитет Церкви, Бога і всякої етики. Чи ж це не веде до повної анархії?

4. …служіння любові не знає лаврів…

Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів, як довго жертва ще неповна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не зривами одної хвилини, лише безупинним, напруженим і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар і злобу людей і ненависть ворогів і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання. Своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою.

5. …нічого доброго для свого народу ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.

А зараз ось слова мої до тебе, дорога молоде, до вас, дорогі, хто має стільки доброї і щирої волі, а водночас перебуває у такому важкому становищі, до вас, довіру й віру котрих люди так часто зловживають. Не дайте спровокувати себе до жодних беззаконних учинків. Адже це в інтересі наших ворогів: намовити наших людей до нерозважливих кроків, які можуть, а навіть неминуче стягнуть велику шкоду на наш народ. Не дайте намовитися людям, котрі чинення супроти заповіді Господньої представляють вам як неминучість. Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.

6. …справжня наука не може противитися науці Христа.

Так, як правда не може противитися правді! Бо наука не є, прецінь, нічим іншим, як лише пізнанням правди, — а Христова Наука є якраз правдою.

7. В кожну працю треба вкладати ціле серце.

В кожну працю треба вкладати ціле своє серце, цілого себе, і то в усіх званнях, бо інакше праця не дає добрих наслідків.

8. Потребуєте справжньої Божої мудрості.

Треба й вам тієї Божої МУДРОСТІ, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого… Нехай же провідним світлом вашої праці буде передусім — випросити з неба той прецінний Божий дар, яким є МУДРІСТЬ.

9. Євхаристія — це джерело Божих благодатей.

Поручаю вам також дуже й дуже, дорогі діти, часте принимання св. тайн. В школах вам не будуть про це нагадувати, тому самі пам’ятайте. Черпайте з нього для себе, родителів, рідні свого села і Батьківщини. В святій Євхаристій приходить сам Ісус Христос. Днина, в якій чоловік приступає до св. Причастя, є святою, великою дниною.

10. Стережіться гріха проти святої Віри.

Тримайтеся св. Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада святої Церкви, нашої Матері, що від дитинства і до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином.

11. Звичай спільно молитися — дуже святий.

Намовляйте батьків, щоб щоденні молитви у хаті разом відчитували, або й співали на голос. Такий звичай є причино, що Бог благословить такі родини; Христос з ними неначе живе та власною рукою веде дорогами християнського життя.

12. Кожного дня повертай свою голову до Бога.

Одного разу митрополит запитав: «Як гадаєте, чому квітка завжди така прекрасна?» Сказавши це, він відразу відповів: «А тому, що протягом дня вона постійно свою голівку повертає до сонця!»

13. Зроби нас святими!

Кожному з молодих безумовно треба ідеалу бути добрим, а то й великим християнином. До певної міри молодь мусить зрозуміти, що від того залежить успіх у досягненні інших ідеалів… На мою думку, треба дитині від перших літ, як тільки приходить до розуму, говорити про святість душі і про молитву до Всевишнього. Думаю, що і ми маємо ум Христовий, — у всіх виховних інституціях треба вчити молодь, щоб до щоденних молитов додавала благання: Зроби нас святими!

14.Досить з нас, коли будете до смерті вірні Христові…  

Свята Церква не накладає на когось ніякої політики. Політика може бути змінна, може бути кожної днини інша. Обов’язки святої віри і християнсько-католицької моралі незмінні — «вічні». Католицька мораль позволяє на всяку політику непротивну Божим законам, але ніякої політики людям ніколи не накидає. І ми, Ваші душпастирі у парохіях,і я, ваш зверхній душпастир, ніякої політики вам не накидаємо. Досить з нас, коли будете до смерти вірні Христові — досить з нас, коли по‑християнськи, по‑Божому сповните ваші обов’язки оглядом родителів, рідні, оглядом Українського народу.

Бути вірним Христові — це високо носити прапор віри й обов’язків щодо Бога.
Бути вірним Христові — це любити Бога і ближніх задля Бога, бо вони Божі діти.
Бути вірним Христові — це давати Богові перше місце в усьому.
Бути вірним Христові — це високо цінити християнську молитву та до неї щодня, в кожній важливій потребі, вдаватися.
Бути вірним Христові — це пам’ятати про потреби ближніх і по змозі давати милостиню.
Бути вірним Христові — це бути чистим, берегтися гріха та за гріхи покутувати.
Бути вірним Христові — це часто причащатися Христового тіла і пити чашу Його крові.
Бути вірним Христові — це любити нашу матір Католицьку Церкву, її знати і слухати, їй коритися у справах віри та моралі, до неї голосно признаватися.

15. Прирікаючи свою вірність Христові, ви наново приймаєте обов’язки зглядом Його святої Церкви й прирікаєте свято й вірно, по‑християнськи виповняти обов’язки оглядом українського народу.

Підготувала Христина Кутнів, Католицький оглядач