«Повір у мою любов». Присвячується усім, хто не повернувся і хто не дочекався… Саме під такою назвою і з такою присвятою на світ з’явилася композиція о.Ярослава Росочинського, декана факультету сакральної музики в Інституті Богословських Наук Непорочної Діви Марії у м.Городку на Хмельниччині.
Автор розповів CREDO про свою творчість, про те, хто надихає його творити музику та спонукає не здаватись попри труднощі, а також про плани та сподівання, пов’язані із проектом під назвою «Квітка Орлеана»:
— 30 травня 2017 року можна вважати початком існування музичного проекту під назвою «Квітка Орлеана». Проект народжується у непростому часі для нашої землі. Триває війна, яка завжди є наслідком людського гріха, завжди приносить багато болю. І не лише людям, але і Господу Богу, який на хресті показав нам, що здатен відчувати біль. Але Господь здатен вивести з кожного болю надзвичайно прекрасні речі. І про це свідчить наше спасіння, яке прийшло до нас через хрест. Війна — це біль, але навіть з цього болю може вийти багато добра для нашої країни.
Війна змусила багатьох замислитись над тим, що відбувається, перебудувати піраміду своїх цінностей, переглянути сенс свого життя, змінити своє ставлення до нього. Процес переосмислення почався після жертв Майдану, після анексії Криму, на нас вплинули події на Донбасі і всі ми почали по іншому ставитися до землі, на якій живемо. Кожна людина, незалежно від того чи була вона в зоні АТО чи ні, чи дала хоча б одну гривню на армію чи ні, все ж над усім цим задумалася.
Особисто я побачив, що підхід може бути двоякий. Можна казати: «а чому я, та хто я такий, та що ж я можу зробити, я ж не військовозобов’язаний, у мене немає грошей», — і багато різних відмовок, а можна бути, як св.Жанна д’Арк. Це свята, з якою ми «дружимо» вже декілька років і яка стала для мене прикладом того, що проста дівчина із села, яка не вміла писати і читати, яка була ніким, але спинила Столітню війну, об’єднала Францію, поєднала французів із бургундцями, звільнила Орлеан, вела армію у бій, змусила короля прийняти на себе відповідальність за свою країну, і при цьому всьому залишилася вірною донькою Господа. І саме ця постать надихнула мене на створення проекту «Квітка Орлеана» – Діва, яка із зображенням лілії на обладунках вела за собою війська.
Звісно можна сказати, що св.Жанна мала Божественне втручання, чула голоси святої Маргарити Антіохійської, Катерини Александрійської та Архангела Михаїла, а я ж не такий. Проте Божі вимагання супроводжуються також дарами, які Господь дає, щоб ми могли виконувати Його волю. І кожний із нас має свої завдання, свою місію до виконання.
Особисто у мене є три Батьківщини. Перш за все — це моя Небесна Батьківщина, до якої я прямую і де я прагну бути з моїм Господом, Його ангелами та святими. І зараз мій обов’язок щодо цієї Батьківщини – це духовне життя і його розвиток, мої відносини, моя любов з Господом. Також я син своєї єпархії, син Римо-Католицької Церкви у Кам’янець-Подільській дієцезії і єпископ, як мій батько, ставить мені душпастирські завдання, які я маю обов’язок виконувати якнайкраще – викладати сакральну музику семінаристам та студентам Інституту Богословських Наук у Городку. Але також я — син української землі і також маю відповідальність та особливі завдання перед нею, які ніхто інший не зможе виконати. І я, для прикладу, можу зробити свій посильний вклад у розвиток української культури, музики, також і християнської зокрема.
Можна комплексувати, що ми не маємо такого високого музичного рівня, як в США чи Великобританії, що нам бракує матеріальної підтримки для того, щоб робити якісну музику, адже студійні записи це коштовна справа, як і якісне обладнання, інструменти чи робота професійних інженерів, аранжувальників, музикантів і т.д. Але це не причина здатися і постійно ховатися за своїм невмінням чи нестатками.
І я саме так до цього ставлюсь: якщо у мене є хоч крапля чого-небудь, то його варто розвивати на більшу Славу Господа, у конкретній партикулярній церкві на землі та на духовну і моральну користь своєї держави.
Із цих власне міркувань і народився проект: ділитися своїми музичними напрацюваннями. Я не вважаю себе якимось надзвичайним музикантом, композитором чи виконавцем, але це не виправдання, бо можна співпрацювати із людьми, які значно професійніші і саме завдяки їм все стає саме таким, як повинно бути.
Зараз я працюю над тим, щоб зібрати усе, що було написане раніше. Це будуть різні напрямки музики. Різного жанру – не лише релігійна чи сакральна, але також і світська. Хотілось би все це систематизувати, переступити через надмірну самокритичність. Якщо би хтось хотів підтримати це фінансово, то завжди може це зробити і я буду вдячний кожному. Зараз працюю над студійними записами, готую альбом під назвою «Домремі» – це містечко, у якому народилася св. Жанна і до цього альбому увійдуть християнські пісні раннього періоду моєї творчості. Сподіваюся, що знайдуться кошти на те, щоб дописати десять запланованих пісень, зробивши повноцінний альбом. Якщо ні, то вже напевно буде міні-альбом.
Цей синґл не увійде до жодного альбому. Він не вимагає якихось додаткових тлумачень, бо посвята до пісні говорить сама за себе. Це розмова батьківської душі зі своїм дитям. Це біль втрати, розлуки, але надія зустрічі у вічності. Аранжування та запис зробив Євген Бетлінський разом із друзями з Польщі. Запис вокалу, остаточний мікс та мастерінг – робота Едуарда Зємляного, влітку 2014 року у Києві.
Підтримати проект матеріально можна, переказавши кошти на картку Приватбанку: 5168 7556 1406 3051 Ярослав Іванович Росочинський.
фінансово.
Щиро дякуємо!
