У день св.Христофора (25 липня) перед багатьма храмами відбувається освячення автомобілів. Це стара добра традиція і дуже поширений звичай, однак часто він абсолютно позбавлений релігійного католицького змісту.
Що ж це за звичай? Чи це лише поширена масова традиція, яка полягає у тому, що «на Христофора» побожні католики шикують свої авто, немов у конкурсі краси, перед храмами і дозволяють їх побризкати водичкою?
Святий Христофор не без причини став покровителем водіїв (і подорожніх). То він, згідно з легендою, взяв на свої плечі Христа, щоб перенести Його безпечно через річку. В цьому й полягає суть цієї події та цієї притчі: святий Христофор переніс Ісуса Христа через річку безпечно — він був за Нього відповідальний.
Якщо освячення автівок має бути чимось глибшим, ніж поширеним звичаєм чи забобоном, то воно мусить полягати в усвідомленні особистої відповідальності водіїв. Автівка не стане більш безпечною завдяки свяченій воді: безпеку гарантують спеціальні огляди в автомеханіка. Освячення автомобіля не є пропозицією «небесного страхування», ну і вже точно не в поганському, магічному розумінні.
Водій, який дозволяє освятити своє авто, мусить у цю мить замислитися над одним простим питанням: чи я відповідальний водій? Чи не керую я автівкою у стані алкогольного сп’яніння або під впливом інших речовин, які обмежують швидкість і можливість реакції? Чи я дбаю про справність свого транспорту? Чи усвідомлюю, що на дорозі я несу відповідальність за чиєсь життя: не тільки найближчих, але і всіх тих, хто, власне, подорожує? Чи мені не здається, що я — бог, і нічого не станеться, а закони фізики анулюються, якщо я влаштовуватиму перегони, гнатиму на великій швидкості по забудованій місцевості, вважатиму дорогу/автростраду чи навіть доріжку між житловими будинками за приватну площу для маневрів?
Траплялось мені в житті чути слова: «Де був тоді Господь Бог, коли чоловік/донька/зять загинули в аварії?» Дуже важко було відповісти на ці слова таким чином: а хіба Бог звільняє людей від відповідальності, чи скасовує спеціально для нас закони гравітації, тяжіння, динаміки? Чи люди не сплачують конкретної ціни за власне або чиєсь нахабство, дивну впевненість, що «мене ніколи нічого прикрого на дорозі не спіткає»?
Ще одне: я не противник загальноприйнятої народної побожності, а обряд освячення автівок — це напевно один із її проявів. Річ у тім, що освячення автомобілів — це не магічний ритуал, який гарантує стовідсоткову безпеку. Якщо хтось вважає інакше, то плутає християнство з язичництвом. Це — як завжди у випадку нормальної релігійності — запрошення замислитися, в цьому разі запрошення від Бога: бути кращою, доброю людиною. Тут під «кращим» мається на увазі «більш відповідальним водієм».
Переклад: Мирослава Сиваківська, СREDO за матеріалами: Deon
Фото: ino-online.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
