Організації із захисту довкілля WWF та Global Footprint Network опублікували звіт, у якому йдеться про те, що 2 серпня 2017 року людство перевищило витрати ресурсів, які «планета здатна відновити за цілий рік».
Іншими словами, людство витратило за сім місяців стільки води і повітря, спожило стільки тваринних і рослинних ресурсів, скільки мало би спожити і витратити за 12 місяців.
«Ми викинули більше вуглецю, ніж океани й ліси здатні абсорбувати за рік, ми впіймали більше риби, повалили більше дерев, більше зібрали врожаю і спожили більше води, ніж Земля була здатна виробити за цей період», — сказано у заяві екологів. За актуальними даними, землянам потрібно 1,7 своєї планети, щоб забезпечити поточний рівень споживання.
Опублікований у звіті показник розраховується з 1986 року. Перетин межі відновлення планетарних ресурсів щороку настає дедалі раніше. У 1993 році цю межу перетнули 21 жовтня. У 2003 це відбулося 22 вересня. У 2015 році — 13 серпня. Парникові гази, які утворюються внаслідок спалювання вугілля, нафти і газу, становлять близько 60% карбонового «сліду» людства на планеті.
Церква закликає своїх вірних бути розсудливими у користуванні природними благами, особливим чином звертаючись до підприємців, які мають реальний вплив на використання природних багатств планети. Також і до некатоликів, виробників, господарів, підприємців, фінансистів регулярно звертається із закликами Папа Римський. Дії Ватикану свідчать про його включенсіть у загальносвітову заклопотаність питаннями екології: це й електромобілі, якими замінили транспорт у Державі-місті, і вимкнення фонтанів через посуху в Італії — символічний, але помітний для всієї планети крок.
Енцикліка Папи Франциска «Laudato si’» наголошує, що сучасна звичка «марнувати й викидати» досягла нечуваних розмірів. Соціальна доктрина Церкви включає в себе й екологічну проблематику, яку розглядають вже з середини ХХ століття. Ці теми були предметом суспільного вчення чисельних звернень папи Пія XII, енцикліки «Mater et magistra» (1961) папи Йоана XXIII, Душпастирської конституції II Ватиканського собору «Gaudium et spes» (1965) та енцикліки «Populorum progressio» (1967) папи Павла VI.
Католицька Церква однією з перших відреагувала на видимі ознаки екологічної загрози. Вже рік перед оприлюдненням загальновідомого звіту Римського клубу «Про межі росту» (1972), який вважають першою віхою на шляху пробудження екологічної свідомості, Святіший Отець Павло VI в апостольському листі «Octogesima adveniens» (1971) застерігав людство від непоміркованого використання природних ресурсів, яке призводить до руйнування природи та, відповідно, до знищення передумов життя людини. Того ж 1971 року Римський синод єпископів у документі «De iustitia in mundo», аналізуючи проблему суспільної справедливості, розглянув її екологічні складові та констатував, що необхідні для людського життя природні ресурси повітря, води й усієї біосфери Землі не є необмеженими і, відповідно, їх потрібно турботливо захищати як спільне благо всього людства.
На Стокгольмській конференції з питань довкілля (1972) представник Святого Престолу наголосив: Католицька Церква вважає, що гармонія між людством і природою може бути відновлена лише тоді, коли людина переосмислить пріоритет цінностей і визначиться у своїй поведінці відповідно до принципу: «більше бути» замість «більше мати».
За матеріалами: Deutsche Welle, Християнин і світ
фінансово.
Щиро дякуємо!
