Колумбія. День примирення

Третій день Апостольської подорожі Папи Франциска до Колумбії, 8 вересня 2017 р., був присвячений темі «Примиритися з Богом, із колумбійцями та з сотвореним».

Події та богослужіння відбувалися у місті Вільявісенсіо, за 90 кілометрів на південний схід від Боґоти.

Одразу з аеропорту Святіший Отець поїхав до виставково-ярмаркового центру «Catama» на околиці міста. Це приміщення може вмістити до мільйона людей. На його території Франциск відслужив Святу Месу, під час якої проголосив блаженними єпископа Хесуса Еміліо Харамільйо Монсальве та священика Педро Марію Раміреса Рамоса — жертв громадянської війни.

Хто перемагає спокусу помсти, може стати союзником у будуванні миру

Примирення — це не абстрактне слово, підкреслив Папа. Воно означає відчинити двері всім і кожному, хто пережив трагічну дійсність конфлікту, бо коли постраждалі перемагають зрозумілу спокусу помсти — вони стають найвірогіднішими будівничими миру.

У контексті свята (Різдво Пресвятої Богородиці) Святіший Отець зауважив, що Діва Марія — це перший промінь, який провіщає завершення ночі та наближення дня, а Її народження дозволяє нам «відчути сповнену любові, ніжності та співчуття ініціативу любові», з якою Бог схиляється над нами, запрошуючи до союзу з Ним, який «ніхто й ніщо не зможе розірвати».

«Згадка про жінок — а жодна із перелічених у родоводі Ісуса не належить до ієрархії видатних жінок Старого Завіту, — дає нам змогу для особливого зближення: вони звіщають, що у судинах Ісуса тече також і язичницька кров, нагадують нам про історії маргіналізації та підкорення», — сказав Папа. Тому, зауважив він, у спільнотах, де ще досі проявляються тенденції наставлення вищості чоловіків над жінками, варто звіщати, що «Євангеліє розпочинається вказівкою на жінок».

Святіший Отець вказав на те, що колумбійці — Божий народ, який також має родоводи, наповнені історіями як любові та світла, так і протистоянь і пітьми. Й ці останні ставлять перед нами питання: «Я уможливити прихід світла? Якими є дороги примирення?». — «Як Марія: сказати “так” повній історії, а не її частині; як святий Йосиф, відкласти пристрасті й гордість; як Ісус Христос, узяти на себе, обійняти цю історію», — відповідає Папа, наголошуючи, що це стає можливим лише тоді, коли «наповнимо світлом Євангелія наші історії гріха, насильства і сутичок».

«Примирення, — повчав Святіший Отець, — це не абстрактне слово; якби воно було таким, то приносило б лише безплідність, більше того — віддаленість. Примиритися означає відчинити двері для всіх і для кожного, хто зазнав трагічної дійсності конфлікту. Необхідно, аби хтось мав відвагу зробити перший крок у цьому напрямку, не чекаючи, поки його зроблять інші. Вистачить однієї доброї людини, аби почала існувати надія! І кожен з нас може стати цією людиною. Це не означає відмовлятися признати відмінності й конфлікти чи приховувати їх. Це не є легітимізацією особистих чи структурних несправедливостей. Вдаватися до примирення не служить пристосуванням до ситуацій несправедливості».

Врешті, зважаючи на богослужіння у красивому місці, Папа зазначив, що наше «так» примиренню включає також примирення з природою. Адже насильство, «присутнє в людському серці, що зранене гріхом», проявляється також і в «знаках захворювання» в ґрунті, воді, повітрі та живих істотах.

Співчуття постраждалим від стихійних лих

Наприкінці Святої Меси у Вільявісенсіо Папа Франциск згадав постраждалих від землетрусу в Мексиці та урагану Ірма в Карибському регіоні. Він висловив «духовну близькість з усіма, хто страждає від наслідків землетрусу, який сколихнув Мексику минулої ночі, призвівши до жертв і величезної матеріальної шкоди».

«Запевняю в своїх молитвах за тих, які втратили життя, та за їхні родини», — сказав Папа. Офіційні джерела повідомляють про 61 загиблого. Землетрус силою 8,2 бали за шкалою Ріхтера був найсильнішим за останні сто років.

Далі Святіший Отець згадав численних постраждалих від урагану Ірма, який, пройшовши через Карибські острови, прямує до Флориди на Атлантичному побережжі США. «Зблизька слідкую за поступом урагану Ірма, — сказав він, — який залишає за собою численні жертви та величезні матеріальні збитки, як також — тисячі бездомних».

«Ношу їх у своєму серці та молюся за них», — сказав Наступник святого Петра та заохотив усе 400‑тисячне молитовне зібрання долучитися до цих молитовних намірень.

Врешті, перш ніж від’їхати з парку «Las Malocas», Папа привітався з делегацією та єпископом із колумбійського міста Мокоа. Воно у квітні було уражене сильними повенями, що забрали понад 250 життів та завдали поранень 400 особам. Святіший Отець поблагословив їх та передав матеріальну пожертву, призначену для ліквідації наслідків стихійного лиха.

Дбайте про пшеницю, та не втрачайте миру через кукіль

Наступний важливий момент ХХ Апостольського візиту — молитовна зустріч у парку «Las Malocas» у наміренні національного примирення. Згідно з виразним бажанням Святішого Отця, вона мала виключно молитовний характер, а не форму мітингу чи політичної акції. В ній узяли участь представники жертв насильства, військові, правоохоронці та колишні партизани. Щодо останніх, то слід зауважити, що мова про тих, хто давно склав зброю та вже інтегрований у життя колумбійського суспільства.

Символічною стала присутність на молитовній зустрічі обгорілого хреста з місцевості Бохая — свідка мінометного обстрілу церкви бойовиками FARC у 2002 році, внаслідок якого загинули майже 120 людей.

Ще один символічний жест — посадка дерева у парку Засновників, найбільшому парком Вільявісенсіо (6 гектарів). Цю місцевість називають «Воротами Амазонії», тому цей жест Папи, що є також символом нового життя, має дуже промовисте значення. Крім того, Святіший Отець зупинився на молитві біля Хреста Національного Примирення, що встановлений згаданого 2012 року.

Після молитви та свідчень представників жертв насильства й колишніх бойовиків, після кожного з яких під згаданим розп’яттям поставлено запалену свічку, відбувся зворушливий обмін знаком миру, після чого промовив Святіший Отець.

Він зазначив: «Я тут не стільки, щоб говорити, як для того, щоб перебувати поруч із вами та поглянути вам у вічі. І, якщо дозволите мені, хочу вас також обійняти, і якщо Бог дасть мені таку благодать — бо це насправді благодать, — хочу плакати разом із вами. Хочу, щоб ми разом помолилися і простили одні одним, бо і я мушу просити прощення, й таким чином, всі разом зможемо дивитися й прямувати вперед із вірою та надією», — сказав Наступник святого Петра.

Зустріч відбулася біля підніжжя розп’яття, яке 2 травня 2002 року було свідком жорстокого вбивства людей, які шукали притулку в храмі. За словами Папи, це дуже символічно: адже споглядаючи на нього, «споглядаємо не лише те, що сталося того дня, а й великий біль, безліч смертей, багато зруйнованих життів та крові, пролитої в Колумбії останніми десятиріччями». «Вигляд Христа такого знищеного і зраненого, — додав він, — ставить перед нами виклик. Він не має рук, немає Його тіла, але збереглось обличчя, яким Він дивиться на нас і нас любить. Понівечений та скалічений Христос для нас є “ще більше Христом”, бо ще раз показує нам, що прийшов страждати за свій народ і разом зі своїм народом; навчити, що ненависть не матиме останнього слова, що любов сильніша від смерті й насильства».

Коментуючи свідчення Міри Ґарсія, яка не раз зазнала насильства від бойовиків, Святіший Отець похвалив її бажання покласти весь свій і тисяч жертв біль до стіп розп’ятого Ісуса, «аби він поєднався з Його болем, і таким чином, перемінився у благословення й здатність прощати, аби розірвати ланцюг насильства, що панував у Колумбії».

Далі Святіший Отець звернувся до того, що сказала Лус Дàрі, яка свідчила про те, що рани серця глибші й важчі для лікування, ніж тілесні. «Так воно і є. Але найважливіше — ти збагнула, що неможливо жити озлобленням, що лише любов визволяє та будує. І, таким чином, ти почала також лікувати рани інших жертв, відновляти їхню гідність», — сказав Папа, додаючи:

«Дякую за милицю, яку ти мені даруєш. І хоча залишаються фізичні наслідки твоїх ран, твій духовний поступ є швидким і міцним, бо ти думаєш про інших, за що тобі дякую. Ця милиця — символ ще важливішої милиці, якої всі ми потребуємо, а нею є любов і прощення».

Два інші свідчення пролунали з вуст колишніх бойовиків протилежних таборів: одних із них воював у загонах комуністичних Революційних Збройних Сил Колумбії, а інша — на стороні парамілітарної Об’єднаної Самооборони Колумбії з праворадикальною ідеологією. За словами Папи, вони дали нам зрозуміти, що всі ми, тією чи іншою мірою, «є жертвами, винуватими чи невинними, але всі є жертвами, з одного і з другого боку», об’єднані «втратою людяності, яку приносять насильство й смерть».

«Дейсі це чітко сказала: ти зрозуміла, що сама була жертвою і потребувала того, щоб тобі дали інший шанс. І ти почала вчитися, а тепер трудишся над тим, щоб допомагати жертвам, і щоби молодь не потрапляла у тенета насильства й наркотиків, що також є формою насильства», — сказав Святіший Отець, наголошуючи:

«Існує надія також і для тих, хто скоїв зло. Не все втрачено. Ісус прийшов саме для цього: щоб існувала надія також і для того, хто скоїв зло. Очевидно, що в цьому процесі морального та духовного відродження винуватців повинна вершитися справедливість».

Наступник святого Петра зауважив: нелегко прийняти переміну тих, які вдалися до насильства, щоб «підтримати свої інтереси, захистити незаконні потоки чи збагатитися, або примарно вірячи в те, що захищають життя своїх братів». Виклик для кожного — «повірити, що можуть зробити крок уперед ті, які завдали страждань цілим громадам та всій країні».

«Очевидно, що на цьому великому полі, яким є Колумбія, ще залишилося місце для куколю: ми не обманюємо себе. Вважайте на плоди: дбайте про пшеницю, та не втрачайте миру через кукіль. Сіяч, побачивши проростання бур’янів серед пшениці, не реагує панічно. Він шукає способів, аби слово Боже втілювалося у конкретних ситуаціях та приносило плоди нового життя, навіть якщо на перший погляд вони є недосконалими та неповними», — підкреслив Папа.

«Істина не повинна вести до помсти, але радше до примирення та прощення. Істина полягає в тому, щоб розповісти розбитим горем родинам про те, що сталося з їхніми зниклими безвісти родичами. Істина означає визнати, що сталося з неповнолітніми, яких завербували вершителі насильства. Істина означає визнати біль жінок, що стали жертвами насильства та зловживань», — сказав Папа, підсумовуючи:

«Колумбіє, не бійся ні істини, ні справедливості. Дорогі колумбійці, не бійтеся просити та уділяти прощення. Настав час зцілити рани».

За матеріалами: Радіо Ватикану  
Фото: Vatican Radio – English Section