Бути батьком. Педагогічні й духовні аспекти

Криза батька і криза матері

У контексті кризи батька, про яку сьогодні багато говорять, слід також зазначити, що існує й криза матері. Криза батьківства чоловіка обов’язково породжує кризу материнства. Якщо погіршується зв’язок між матір’ю-дружиною і батьком-чоловіком, а також між батьком і дітьми, то якимось чином погіршується й зв’язок між матір’ю і дитиною. Материнство і батьківство не можна трактувати ізольовано одне від одного. Материнство і батьківство — це чудові стосунки, які зв’язують батька і матір не тільки з дитиною, а й між самими собою. Чоловік стає батьком через материнство своєї дружини; дружина є матір’ю через батьківство свого чоловіка. Діти — найцінніший дар передовсім для батьків. Зріле, повне материнство не існує без батьківства, як і зріле батьківство не може бути без материнства. Зріла матір турбується, зокрема, про правильний розвиток стосунків дитини з татом, подібно як зрілий батько провадить дитину до тіснішого зв’язку з мамою.

Кризу батька легше помітити. Вона проявляється, з одного боку, в розриві або послабленні зв’язку батька з дітьми, в його відокремленні від родинного життя, у втечі в роботу, в алкоголь; з іншого боку, вона проявляється у використанні сили як засобу виховання дітей: в обмеженні їхньої свободи, в надмірних покараннях чи застосуванні певних форм насилля. З віком діти, особливо сини, легко усвідомлюють травми в любові до батька. І говорять про них відкрито.

Кризу материнства набагато важче помітити. Коли тато відсутній, мама стає для дітей єдиною точкою опори. У драматичній ситуації розлучення або послаблення зв’язку батька з дитиною вона виглядає як єдина «спасителька», і тому дітям важко відійти від неї на певну віддаль. Часто вони неспроможні помітити обмежень материнської любови, наприклад матір схильна любити захланно, вона несвідомо створює емоційну залежність від себе, їй властива нестабільність почуттів і тенденція до маніпуляції почуттями.

Владність любови, навіть якщо вона поєднується зі схильністю до маніпулювання почуттями дитини, найчастіше ототожнюють з глибиною та силою материнської любови. І хоча надмір почуттів, надмірна опіка і контроль, обмеження свободи й емоційний тиск дратують дітей, особливо синів, але, пам’ятаючи про посвячення матерів, вони легко пробачають їм ці «маленькі» материнські слабкості. Розмовляючи з молодими людьми, особливо з молодими чоловіками, можна легко пересвідчитися, як часто вони спонтанно нарікають на своїх татів. Вони дорікають їм передовсім у суворості й браку почуттів, емоційного зв’язку. Натомість щодо матерів вони зазвичай толерантні й хвалять їх навіть тоді, коли почуваються трохи знервованими їхньою надмірною опікою і любов’ю. Діти рідко розуміють, що власницька любов матері до дитини тісно зв’язана з її слабким зв’язком із чоловіком, батьком дитини. У підлітковому віці я дуже любив свою маму, — згадує відомий англійський педагог А. С. Нілл, – любив її занадто, але я не вмів любити батька. Він був дуже суворий і дотримував значну дистанцію. За взірець для нас він мав звичку ставити худого малого хлопця в окулярах, який ніколи не бавився, але був дуже сумлінним учнем, а може й найкращим у класі. Це дуже типові спогади про татів багатьох молодих людей.

Наслідком кризи батька і матері є феномен самотньої матері, який постійно поширюється. У наші часи суспільство його прийняло й затвердило. Це полегшує матері життя і дає можливість дитині нормально ввійти в світ ровесників, а пізніше — в доросле життя. Суспільство повинно належним чином оцінити сміливість жінки, яка народжує і виховує дитину як самотня мати, і допомагати їй. З іншого боку, виховання до подружнього й сімейного життя повинно допомагати молодим людям самим уникати таких ситуацій. Народження дитини поза подружнім зв’язком створює для неї важчі умови розвитку. Материнство самотньої мами, яку покинув батько дитини, завжди болісне як для дитини, так і для самої жінки. Чоловікові також нелегко жити з усвідомленням, що він залишив свою дитину.

Уривок з книжки «Бути батьком. Педагогічні й духовні аспекти»

Видавництво: Свічадо
Автор: Юзеф Авґустин, ТІ
Рік видання: 2017
Формат:150х210
Палітурка: тверда
Кількість сторінок: 384
Ціна: 69,00 грн

Сьогодні роль батька в сім’ї та суспільстві переживає велику кризу. І причин цьому багато: економічна ситуація, криза подружжя, криза сім’ї, емансипація жінок, суспільні тенденції, духовна деградація… Всі ці чинники спричинили те, що роль годувальника родини вже не є незамінною, вже не так багато залежить від чоловіка, від голови свого роду. Батько — вже не завжди голова своєї сім’ї, не завжди він той, який може прийняти остаточне рішення та взяти на себе повну відповідальність за це рішення. Батько перестав бути авторитетом. Не тільки через зовнішній вплив, а й через свої власні причини. З плином історії сучасна роль батька дещо трансформувалася. Сучасне батьківство чоловіків полягає у служінні дітям. Аби бути хорошим батьком, слід спершу стати хорошим сином.

Книжка отця-єзуїта Юзефа Августина — досвідченого душпастиря, сповідника, духовного провідника та мислителя нашого часу — присвячена дозріванню чоловіків до зрілого батьківства. Того батьківства, якого потребує кожна людина зокрема і все наше суспільство загалом. Того батьківства, яке даруватиме людині відчуття безпеки і захищеності, а також великої любові Бога — нашого милосердного Батька.

Книжка «Бути батьком» адресована чоловікам, які готуються до подружнього життя, чоловікам, які виховують дітей, душпастирям, вихователям, сімейним порадникам та всім небайдужим чоловікам і жінкам.

Де придбати:

1. Скориставшись послугою «Книга-поштою»: а/с 808,м. Львів, 79008;
2. За допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com;
3. На сайті Свічадо.
4. За телефоном (032)235-73-16;
5. У крамницях «Свічадо»: м. Львів, вул. Лисенка, 2; м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. «Контрактова площа». Запитуйте також у парафіяльних крамницях.