Учений вирішив перевірити вплив молитви на склад крові. Досліди тривали 15 років.
Науковець брав венозну і капілярну кров у добровольців, робив її аналіз. А потім просив досліджуваного або когось із близьких читати молитву протягом 10-15 хвилин, подумки або вголос. Після цього знову робили аналіз венозної та капілярної крові. Аналізи відрізнялися від попередніх.
— Ще зі студентських років я займався дослідженням лейкоцитів — це клітини крові, які захищають нас від проникнення хвороботворних мікробів, — розповідає Михайло Лазорик, дослідник, кандидат медичних наук, автор 166 патентів та 15 ліцензій. — Я досконало вивчив явище фагоцитозу, коли лейкоцити пожирають інфекцію, визначив ферменти та деякі речовини у лейкоцитах і фагоцитах. Пізніше я випадково виявив, що лейкоцити у капілярній та венозній крові мають різну активність, а також винайшов метод визначення цих клітин не лише у мазку (загальноприйняте визначення лейкоцитарної формули крові), а у системі SI, коли їх можна визначати у конкретних цифрах на літр, та виявити кількість мікробів, поглинутих лейкоцитами (так зване мікробне число). А там виявив абсолютно інші закономірності, ніж у мазках. Зачепився за це, почав вивчати докладніше. Зокрема, вивчав ці зміни до та після різних хворіб, до та після впливу мінеральних вод, голкотерапії, лікування ваннами.
Відомо, що після молитви та церковних піснеспівів людина почуває умиротворення, духовне полегшання. А що ж відбувається на фізичному рівні? Зокрема, з нашою головною рідиною — кров’ю? От це я і почав вивчати. Став шукати добровольців, що виявилося важкою справою. Просив людей помолитися над собою або щоб хтось інший молився над ними, вголос чи подумки. Люди, що зголосилися, були різної статі, рівня освіти, соціального статусу, професій, хворіли на різні недуги (був і атеросклероз, і гепатит В, і ревматизм). А от священнослужителів вирішив не долучати, щоб вони не піддавалися сумніву щодо цілющого значення молитви.
Перед дослідом брали капілярну та венозну кров, проводили її аналіз. Потім досліджуваний (або його знайомий) читав молитви хвилин 15-20 – це «Отче наш», «Вірую», «Царю Небесний», Псалом 50, молитви до святих, до небесних покровителів. Після цього знову робили аналіз венозної та капілярної крові та визначали кількісні та морфофункціональні властивості її клітин.
Кров ставала іншою на клітинному рівні! Пам’ятаю, наш перший досліджуваний мав остеомієліт (гнійне запалення кісток стегна після важкої аварії). В аварії загинув його брат, а від болю в кістках чоловік страшенно мучився. Молитву читав не він сам, а спеціально запрошена особа. Коли порівняли показники крові до та після молитви, виявилося, що рівень одного з показників фагоцитозу був у шість (!) разів нижчим, ніж до експерименту! Цей перший випадок лише підтвердив, що ми на правильному шляху.
Усі подальші експерименти показали одне і те саме: після молитви агресивність інфекції в організмі падала. Особливо коли йшлося про гостру фазу хвороби. Наприклад, ще одним добровольцем був чоловік з остеохондрозом хребта та перенесеним інфекційним гепатитом. Він сам читав комплекс молитов протягом 5-7 хвилин, а потім ще стільки ж часу слухав, як читали інші. Пацієнт загалом був віруючим та регулярно молився. Після молитов ми зафіксували зміну показників запалення — вони стали нижчими.
За матеріалами: РІСУ