Роздуми над Божим Словом на понеділок ІІ тижня Великого Посту
Ісус Христос підносить нам планку досить високо: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний». Ми не можемо осягнути такої досконалості — завжди прощати, завжди бути милосердними. Є певні християни, які свято переконані, що ніколи нічого злого іншим не зробили. Не треба говорити, що такі люди проявляють багато незадоволення вадами та гріхами інших людей. Перебувають в ілюзії, що осягнули ідеал і тому вже мають право судити інших.
Цей гріх — осудження інших — живе і квітне в нас лише тому, що ми самі ще не змогли прийняти Божого милосердя. Непробачену вину ми спихаємо у підсвідомість, намагаємось про неї забути — і справді забуваємо. Але вона не зникає лише тому, що ми її не бачимо. Вона залишається у нашому несвідомому і звідти нагадує про себе саме тоді, коли ми бачимо в інших людях той же самий гріх. Він провокує те, що забута і не віддана Божому милосердю провина знову нагадує нам про себе — вже не через докори сумління, а через незрозумілий біль, нехіть до того, хто чинить цей гріх.
Існує лише один спосіб вилікуватися від прагнення осуджувати: смиренно прийняти милосердну Божу любов до себе, коли ми каємося в цьому гріхові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
