25 лютого виповнюється 100 років від затвердження Тризуба державним Гербом Української Народної Республіки.
Із проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 року питання державного герба набуло особливої актуальності. Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, що об’єднала істориків, юристів, гербознавців і художників. Її очолив Михайло Грушевський. Комісія розглянула кілька проектів, але обрала Тризуб.
В українському діловодстві Тризуб уперше зустрічається на печатці Генерального Секретаріату. Цією печаткою скріплювалися урядові документи. Виготовлення печатки ініціював Генеральний писар Павло Христюк. До розроблення долучив знавця старовини Миколу Біляшівського.
Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України,гостро постало питання про офіційне затвердження державної символіки. Через війну з більшовиками оголошувати конкурс або проводити широке обговорення ескізів не могли. Під натиском ворога Центральна Рада вимушена була покинути Київ і перебралася до Житомира, звідти — до Сарн і нарешті — до Коростеня, де 25 лютого 1918 року на засіданні Малої Ради (орган Центральної Ради, що діяв між сесіями) було затверджено Герб Української Народної Республіки. Майже через місяць, 22 березня, Мала Рада схвалила зображення герба авторства відомого художника Василя Кричевського — Тризуб князя Володимира Великого, обрамлений оливковим вінком.
За часів Гетьманату Тризуб залишився в геральдичному вжитку. 24 листопада 1918 року спеціальна комісія схвалила проекти герба та печатки, підготовлених Георгієм Нарбутом, однак проекти не були затверджені.
За часів Директорії гербом відновленої Української Народної Республіки служив Тризуб без вінка. 21 січня 1919 року комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира. Із 22 січня 1919 Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.
У міжвоєнний період Тризуб став символом боротьби українців за свободу.
Його використовував Уряд УНР в еміграції та різні політичні організації. Також на емблемі Організації українських націоналістів був Тризуб із мечем на місці середнього зуба.
Тризуб містився в символіці і мельниківської, і бандерівської гілок ОУН. У зв’язку з проголошенням Акту відновлення Української Держави похідним групам видали інструкції «Боротьба й діяльність ОУН під час війни» із зобов’язанням вивішувати Тризуби, національні й організаційні прапори на всіх «видних місцях» (будівлях державних установ).
Символіка державності позначилася і в Українській повстанській армії: на елементах одягу, передусім головних уборах — мазепинках, петлюрівках, а також на ременях. На них кріпили різного роду Тризуби. Інколи на одностроях були нарукавні нашивки із Тризубом.
В СРСР Тризуб був заборонений. Для комуністичного режиму він лишався ознакою націоналізму. У 1960–1980 роках КДБ не раз займалося справами про використання націоналістичної символіки. Так, 30 грудня 1967-го синьо-жовтий прапор із Тризубом та з написом «Ще не вмерла Україна, і слава і воля» з’явився на будівлі Кіровського райвиконкому в Дніпропетровську (тепер — Дніпро); 23 квітня 1970 року — в телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 7 січня 1984 року — над поштовим відділенням села Демидового на Львівщині.
Після відновлення незалежності України 24 серпня 1991 року Тризуб (разом із доданими зображеннями) був затверджений як малий державний герб. Це зробила 19 лютого 1992-го Верховна Рада України своєю постановою.
Конституція України 28 червня 1996 року закріпила цей символ нашої держави. Питання про великий герб відкладено на майбутнє.
Український інститут національної пам’яті
фінансово.
Щиро дякуємо!
