Бог не буває допасованим до людських уявлень

Роздуми над Словом Божим на четвер V тижня Великого Посту

Коли Ісус знову називає себе потаємним іменем Божим: «Воістину, воістину кажу вам: Перш ніж був Авраам, — Я є!», — юдеї хапають каміння. Адже Ісус, називаючи себе Богом, чинить, на їхню думку, гріх богохульства. Справді, існує три можливості, якщо людина називає себе Богом. Перша, яку спочатку наводять юдеї, це бути людиною психічно хворою. Друга — бути свідомим богохульником, відтак чинити дуже тяжкий гріх. А третя — ця людина справді є Бог.

Юдеї зразу відмовляються від третьої можливості: цього не може бути, бо цього не може бути — крапка. Але коли вони так міркують, то просто позбавляють Ісуса Христа, нашого Господа, презумпції невинуватості. Як то кажуть: не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку з’їв.

Справді, Бог може стати людиною: це не заперечує, а підтверджує Божу всемогутність. Проте ця істина суперечить певному уявленню юдеїв: Бог настільки таємничий і незрозумілий, такий святий, аж неможливо навіть і думати, що Він може стати смертною людиною. І тут відбувається зустріч Істинної Боголюдини з хибним образом Бога, згідно з яким Бог нізащо не може прийняти людську природу.

Ми можемо зробити в нашій духовності подібну помилку, якщо будемо витворювати власний образ Бога, допасований до наших звичок і піднесених почуттів. Створений таким чином образ Бога буде ідолом, який опанує наше серце і не дозволить зустрітися з обличчям істинного Бога. І щоб цього не сталося, ми повинні постійно співвідносити наше «розуміння» Бога з тим, чого навчає Святе Письмо і Церква.