Звертати увагу на сатану — це як бігти марафон із головою, оберненою назад, аби побачити, як далеко він за мною.
Але хіба мене це стосується? Я маю бігти вперед. Мене цікавить мета: Ісус Христос.
Ми святкуємо воскресіння. Прославляємо Переможця смерті, пекла і сатани. Навіщо займатися переможеним? Так, він існує. Так, попри те, що програв, надалі діє. Але то не ми маємо його боятися. То він нас боїться, коли в нас живе Христос!
Я люблю молитву до св. Архангела Михаїла, також і тому, що Михаїл у ній виступає не тільки як служитель Божої сили. Згідно зі своїм іменем, він вказує на Бога: хто як Бог. Я люблю цю молитву, бо вона як прохання прибрати трасу марафону, аби ніщо не метляло попід ногами, як я бігтиму.
Раджу не звертати увагу на переможеного. Мене не цікавить, чи він там позаду виє, чи свище, чи взагалі ще дихає. Також мене не цікавить, що він там балакає. Звертати увагу на сатану після Воскресіння — це як бігти, звернувши голову назад, щоб дивитися, а що там. А що мені до того? Моя мета — Ісус. Нехай переможеним займаються Архангел Михаїл і мій Ангел-Хранитель, у них зір кращий, ніж у мене… Я займатимуся Ісусом і тим, що мені належить зробити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
