Роздуми над Першим читанням на вівторок IV Великоднього тижня
Тими днями ті, хто був розсіяний через утиски, які виникли в зв’язку зі Стефаном, пішли до Фінікії, Кіпру й Антіохії, не проголошуючи слова нікому, крім юдеїв. Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, благовістуючи Господа Ісуса. І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які повірили, навернулися до Господа.
Вістка про них донеслася до Єрусалимської Церкви. І вони послали Варнаву, щоби пішов до Антіохії. Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа, оскільки він був доброю людиною і сповнений Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа. Він пішов у Тарс, щоб відшукати Савла. А знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в Церкві і навчали велику громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами.
Діян 11,19-26
Знову «розсіяні через утиски» — це Боже зерно, що засівається в болях. Цим разом автор Діянь розказує про народження Церкви в Антіохії, третьому за величиною та значенням місті в Римській імперії (після Рима й Александрії). Церква зароджується завдяки простим віруючим, які просто говорять. Іноді слухачів добирають: цим говорити, цим не говорити. А тут блага вість розповідається всім, і це говоріння приносить плоди — несподівані. Лише після цього прибувають знані люди, які допомагають новій спільноті укріпитися. Але перший, найважчий і найважливіший крок, зробили не вони.
Вже вчора ми бачили цей урок: для Бога нема відкинутих людей, які не були би гідними Божого прощення й благодаті: далекі чи близькі, віруючі чи ні, іудеї чи язичники. Всі потребують Спасителя. І всі гідні почути добру новину про милосердя.
«Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами (χριστιανοι)». Назва «християни» мала би походити від титулу «Христос», «помазаник». У той час досить поширеним було ім’я Χρηστος (від такого ж слова). Якщо до цього додати, що в І ст. як літера ι, так і літера η вимовлялися однаково, то часто ці два слова плутано. Друге слово означає «добрий, хороший». Який цікавий збіг: «ті, що належать Христу (чи сповідують Христа»» і «добрі». Звісно, справа не в назві, але яка відповідальність — гідно носити це ім’я!
Розсіяні по різних роботах, школах, інститутах, сім’ях, селах, містах, країнах…, добрі християни мають нести УСІМ Добру Новину, без винятку. А вівці Христа, доброго Пастиря, почують Його голос і відгукнуться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
