Роздуми над Першим читанням на четвер IV Великоднього тижня
Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Йоан же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим. Пройшовши шлях від Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.
Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: «Мужі-брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!»
Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: «Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте! Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і вивищив народ, коли вони перебували в Єгипетській землі, і з піднятим раменом вивів їх із неї. І десь сорок років терпів їхнє поводження у пустелі. Знищивши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю – майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів – до пророка Самуїла. Потім просили царя – і Бог дав їм Саула, сина Кисa, мужа з племені Веніямина, – на сорок років.
Відкинувши його, Він воздвиг їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: “Знайшов Я Давида, сина Єссея, мужа по Моєму серцю, – він виконає всі Мої веління!”
З його насіння Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса. Йоан перед Його приходом проповідував хрещення покаяння всьому ізраїльському народові. А коли Йоан завершував свій шлях, то казав: “За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, якому я не гідний розв’язати сандалі на ногах!”»
Діян 13,13-25
Перша проповідь апостола Павла. До цього Діяння говорили про Савла, потім, після події під Дамаском, Павло зникає. І ось він знову повертається, щоб стати центральною постаттю наступних розділів книги. Сьогоднішній уривок представляє типову проповідь апостола до юдеїв, де важливе місце займає історія Старого Завіту та Божі обіцянки батькам. Це є і те «слово потіхи», про яке говорять начальники синагоги в Антіохії Пісидійській.
Християнам сьогодні історії спасіння Старого Завіту здається чимось далеким, ба навіть трошки чужим. Історія Ісуса та Церкви нам ближча й зрозуміліша. Але це була би неповна історія, без усього контексту першого завіту. Ісус сам себе пояснював на підставі обітниць Старого Завіту. Зрозуміти всю символічну силу Христа без посилання на історію Ізраїля неможливо. Християни – новий Ізраїль, що продовжує лінію Божого одкровення. Необхідно пізнавати цю історію і влитися в неї. В нашому духовному житті, в молитві згадування осіб та подій Старого Завіту не повинні бути дивними чи чимось випадковим.
«Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків».
фінансово.
Щиро дякуємо!
