Роздуми над Першим читанням на суботу IV Великоднього тижня
Наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово.
Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і з хулою заперечували тому, що говорив Павло.
Тоді Павло і Варнава сказали з відвагою: «Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово; оскільки ж ви відкинули Його і самі себе осуджуєте як недостойних вічного життя, то ось ми звертаємося до язичників. Бо так заповів нам Господь: “Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі!”»
Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя. І Слово Господнє ширилося по всій країні.
А юдеї підбурили побожних і богобоязних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території. Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії.
А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.
Діян 13,44-52
Яке слово найчастіше повторюється в уривку? Хто головна діюча особа? Тричі з’являється Павло, двічі Варнава, але 4 рази — Слово. Майже все місто йде слухати не Павла, а Слово. Язичники, почувши про спасіння, «прославляли Господнє Слово», а не проповідника. Юдеї, відкинувши Слово, самозасуджуються. «І Слово Господнє ширилося по всій країні», ніби саме по собі, автономно. Апостоли ще в Антіохії Пісидійській, а Слово помандрувало по країні.
Саме Слово має стояти в центрі, не носії Слова. Діють не так вони, як Слово. Нести іншим потрібно не так людське слово, як те справжнє, вічне, потужне Слово.
Лише маленький відступ: побожних (!!!) і шанованих жінок і громадян можна підбурити проти апостолів. Вони підуть, а Слово залишиться…
фінансово.
Щиро дякуємо!
