Роздуми над Першим читанням на понеділок V Великоднього тижня
Тими днями, коли в Іконії у язичників та юдеїв з їхніми начальниками виник задум, щоб поглумитися над Павлом і Варнавою і побити їх камінням, вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці і там благовістили.
У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив. Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що той має віру для того, щоб бути врятованим, Павло дуже голосно сказав: «Встань прямо на ноги!» Той підскочив і почав ходити.
Юрми людей, побачивши, що зробив Павло, піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: «Боги, уподібнившись людям, зійшли до нас!» І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, оскільки той був провідним у слові.
А жрець Зевса, храм якого знаходився за містом, доставив до брами биків і вінки, збираючись разом з юрбою приносити жертву.
Почувши це, апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи: «Люди, що це ви робите?! Ми є такими ж смертними людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цих марнот до Бога живого, який створив небо, землю, море і все, що в них. Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами. Проте Він не переставав свідчити про себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця!»
І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.
Діян 14,5-18
Петро вже зробив подібне чудо в Єрусалимі, наслідуючи Ісуса. Павло також повторює дивовижні жести Христа, бо Ісус не зник — Він продовжує діяти через своїх учнів.
Жителі Лістри — язичники — реагують дуже сильно на таке чудо: ці люди — боги! Павло і Варнава не можуть цього дозволити. І вперше Павло промовляє до язичників. Він навіть словом не згадує про Ісуса, але вживає аргументацію, яка може бути ними сприйнята. Апостол говорить про «світську Біблію», про книгу природи. Змушує їх задуматися, зрозуміти, хто ж насправді є Бог, а що — лише ідол.
Павло руйнує фальшиві уявлення про Бога та показує справжнє пусте обличчя ідолів. Лістрійці мають звільнитися від фальшивих богів. Хай це будуть сили природи, видатні люди, політики, економічні чи культурні структури… Ідолів багато. При ідолах люди перетворюються на шанувальників (фанів), клієнтів, рабів. А не цього хоче справжній Господь.
Сьогодні теж говориться про ідолів, кумирів — молоді, моди, шоу-бізнесу. Цих ідолів набагато більше. Бо «святе місце порожнім не буває». Якщо єдиний Бог не є Богом, то постають багато божків. А вони деградують людину, а не звільняють її.
Не треба творити собі кумирів. Сучасна історія нашої країни дуже добре цього вчить. Люди — це люди. А Бог — єдиний.
Ілюстрація: Ніколас Берхем, Апостоли Павло і Варнава у Лістрі, 1650 р.
фінансово.
Щиро дякуємо!
