«Жереб» дружби з Господом Ісусом

Нам випав «жереб» приязні з Ісусом, але не як випадковість, а доля. Тому наше покликання полягає в тому, щоб залишатися Господніми друзями.

Думками про це Папа Франциск поділився, проповідуючи в понеділок, 14 травня 2018 р., під час ранкової Святої Меси. Він коментував читання з Діянь Апостолів про те, як киданням жеребу учні обрали дванадцятого апостола замість Юди, та слова Ісуса з Євангелія від Йоана, якими Він називає апостолів друзями, пише Радіо Ватикану.

Наше призначення — жити як Ісусові друзі

«Ми отримали цей дар як наше призначення», — сказав Святіший Отець, говорячи про Господню приязнь. Папа підкреслив, що йдеться про той самий дар, який свого часу отримали апостоли: «Всі ми, християни, отримали цей дар — відкритість і доступ до Ісусового серця, до дружби Ісусом», — сказав він, підкреслюючи, що «Господь залишається вірний цьому дарові».

Ісус не відмовляє у своїй дружбі навіть зрадникам

Ми, як зауважив проповідник, не завжди є вірними та віддаляємося від Ісуса «через наші гріхи та примхи», в той час як Він «залишається вірний цій дружбі». Ісус каже до апостолів і нас усіх: «Називаю вас не слугами, але друзями», та зберігає це слово до кінця. Навіть до Юди у момент зради Він каже: «Друже!»

«Ісус — наш приятель. Юда відпав, добровільно обравши свою нову долю, він віддалився від Ісуса. Відступництво полягає саме в цьому: віддалитися від Ісуса. Бути другом, який стає неприятелем, або другом, який стає байдужим чи зрадником», — сказав Папа.

Перебувати в Ісусовій дружбі, отриманій у дар

Діяння Апостолів розповідають, що на місце Юди через жеребкування було обрано Матія, «щоб був свідком Воскресіння». Це, за словами Святішого Отця, означає бути «свідком дару любові». Друг — це той, хто «поділяє свої таємниці» з іншим. «Називаю вас друзями, бо все Я вам об’явив, що чув від Отця мого», — каже Ісус. А це, як зауважив Папа, означає, що ми цю дружбу «отримали як жереб, як наше призначення», подібно до Матія.

«Думаймо про це, — підсумував Франциск. — Ісус не зрікається цього дару, не зрікається нас і чекає на нас до кінця. Й коли ми через власну слабкість віддаляємося від Нього, Він чекає на нас, не перестаючи повторювати: “Друже, я чекаю на тебе. Приятелю, чого бажаєш? Друже, чому зраджуєш мене поцілунком?” Він — вірний у дружбі, й ми повинні просити в Нього благодаті перебувати в Його любові, у Його дружбі — в тій дружбі, яку ми отримали як дар».