Роздуми над Першим читанням на середу ІХ Звичайної неділі, рік ІІ
Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, — до Тимотея, улюбленого сина: благодать, милість і мир, від Бога Отця та Ісуса Христа, Господа нашого.
Дякую Богові, якому від предків служу з чистим сумлінням, що постійно, вдень і вночі, пам’ятаю про тебе в моїх молитвах. Я тому нагадую тобі це, щоб ти розпалював Божий дар, який є в тобі через покладання моїх рук.
Адже Бог не дав нам Духа страху, але Духа сили, любові й поміркованості. Тому не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене – Його в’язня. Але перетерпи зі мною зло заради Євангелія згідно з силою Бога, який спас нас і покликав святим покликанням, — не за наші діла, але згідно зі своїм наміром і благодаттю, яка дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами; тепер же вона відкрилася через з’явлення Спасителя нашого Ісуса Христа, який знищив смерть, а життя і нетління освітив Євангелієм, для якого я поставлений проповідником, апостолом і вчителем.
Через це я і страждаю, але не соромлюся, бо знаю, Кому я повірив, і переконаний, що Він має силу зберегти моє передання до того дня.
2 Тим 1,1-3.6-12
Послання апостола Павла не до спільноти, а до конкретної людини. Колись апостол настановив Тимофія над спільнотою, а тепер продовжує дбати про конкретну особу пастиря, котра теж потребує підтримки та поштовху до подальшої діяльності. Увага до кожної окремої людини — гарний приклад апостола.
Тимофій колись отримав Божий дар через особу апостола, та цей дар потрібно «розпалювати», «підтримувати жар». Якщо нема свіжого повітря, кисню, то вогонь задушиться. Дух сили, любові та поміркованості (розсудливості) має оживляти свіжим подихом Божі дари в людині. Дари необхідно розвивати.
«Перетерпи зі мною зло заради Євангелія… Через це я і страждаю, але не соромлюся, бо знаю, Кому я повірив». Страждання не оминає нікого. Все-таки важливо знати Того, хто наповнює сенсом все навколо. Кому я повірив? Кому я вірю в житті?
фінансово.
Щиро дякуємо!
