Роздуми над Першим читанням на понеділок Х Звичайного тижня, рік ІІ
Тими днями Ілля-тішбій, з Тішбе у Гілеаді, сказав до Ахава: «Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, перед обличчям якого я стою, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба що тільки на слово моїх уст».
І надійшло до нього таке слово Господнє: «Іди звідси й повернися на схід та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Ти питимеш з потоку, а крукам Я повелів тебе там годувати».
Пішов він і зробив згідно із Господнім словом, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку.
1 Цар 17,1-6
Читання сьогодні дуже просте, його навіть важко коментувати. Тому буде трошки про інше.
На початку порекомендую для зацікавлених невеличку книжку: Илья Гриц, «Внимая голосу пророков». Там можна прочитати більше про пророків та пророцтво. Бо сьогодні коротко саме про це!
Ось так несподівано в Книзі Царів з’являється велична і захоплива постать пророка Іллі, з яким проведемо трошки часу. Нічого не знаємо, що він робив до цього. А тут відразу з такими неприємними новинами: засуха, неврожай, голод…
Часто ми сприймаємо пророків як людей, що говорять про майбутнє, про те, що має статися. Але як тоді ми — охрещені — можемо бути пророками? А через хрещення ми беремо участь у пророцькій місії Христа! Тож що не так?
Отож, пророки іноді говорили про майбутнє, як іноді говорили про минуле. Але найчастіше їхня увага прикута до теперішнього. Через пророка Бог промовляє до свого народу, аби вияснити свою волю: в цьому світі і щодо цього світу. Але Бога менше цікавлять соціологія, екологія, політика, економіка чи культура цього світу (список можна продовжити). Господь цікавиться добром! Його опечалює гріх і зло, а приносить радість добро. У своїй любові Він цікавиться нами, тому говорить. Він бажає нам добра, тому вказує на нього, як до нього йти і як уникати нещастя. А тому пророцтво не може бути об’єктивним, нейтральним. Любов не може бути безсторонньою, беземоційною. Господь прагне добра, а тому вказує на теперішнє: ось що маєш робити! ось чого маєш уникати! Пророцтво стосується майбутнього (іноді), але не як стовідсотковий прогноз подій, а як прагнення Отця: таким хочу тебе бачити. Майбутнє у пророцтвах невизначене, бо Бог будь-якої миті може все змінити. Бог усе може! Тому, навіть говорячи про майбутнє, пророцтво відсилає до сьогодення: моє майбутнє залежить від того, що виберу сьогодні.
«І буде останніми днями, — каже Бог, — я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим вашим будуть сни снитись. І на слуг моїх і на слугинь моїх я сими днями виллю мого Духа, і вони будуть пророкувати», — так говорить апостол Петро в день П’ятдесятниці, цитуючи пророка Йоіла (Діян 2,17-18; див. Йоіл 3,1-2). Ми отримали Святого Духа…