Роздуми над Першим читанням на середу XIV тижня Звичайного періоду, рік ІІ
Ох, як вигідно живеться у добрі часи! Багатство та спокій присипляють чуйність і людина легко впадає в ідолопоклонство, відходить від Бога. Бо “серце в них розділене”, тобто не належить повністю Богу, а наш Бог ревнивий, не може зносити такої невірності. Тому прийде нещастя.
Господь закликає: “Засійте собі справедливість… Розоріть собі цілину. Бо вже час шукати Господа”. Сіяти треба добро, правду, справедливість, чесноти. Тоді виросте щось добре. Більш того, треба відкривати завжди щось нове, розширювати своє поле цілиною. І шукати Господа! Постійно! Без впевненості, що я вже все знаю, що я вже пізнав Бога. Скільки ще цілин перед нами! Спокій заколисує.
Господи Боже, нехай моє серце буде одним цілим та Твоїм. Сьогодні хочу сіяти навколо себе справедливість. Дай відвагу відкривати нові горизонти віри перед собою!
фінансово.
Щиро дякуємо!
