Після того, як недавно натрапив у Книгарні Є на чергову «мудрість» псевдопророка Ошо (1931-1990), тобто на його книжку «Про жінок», а перед тим переглянув книгу «Про любов», — вирішив дещо дізнатися про цього «мудреця».
У книжці «Про любов» автор закликає, серед іншого, до повної свободи в цьому питанні. Цю свободу він розумів так, що, наприклад, нема чого дітям забороняти секс, бо це ненависні інституції вигадали, а природа людини говорить інше… Тепер, у виданій 2018 року львівським видавництвом Terra Incognita книжці «Про жінок», цей псевдомудрець-атеїст пише про шлюб, який є «мерзенною інституцією, видуманою чоловіками…» А все це — щоб «поневолити жінок». Як то кажуть, які мудреці, така і їхня мудрість.
Це перше враження від його книжок. Але варто трохи заглибитися.
Хто такий Ошо
Біографію Ошо можна знайти в інтернеті. Варто лише сказати, що родина Ошо (справжнє ім’я Чандра Мохан Раджніш) сповідувала джайнізм, за винятком бабусі, яка була тантристкою. Від юних років Чандра часто зривав джайністські зібрання. Як казав сам Ошо, джайнізм — це найбільш аскетична, мазохістська і садистська релігія у світі. Здається, це початкове протистояння його родинній релігії пізніше переформатувалося у протистояння взагалі всім релігіям як таким.
1957 року Ошо закінчив Саугарський університет, отримавши диплом з відзнакою, золоту медаль і ступінь магістра філософських наук. Два роки опісля він став викладачем філософії у Джабалпурському університеті. Під час своєї дев’ятирічної кар’єри Ошо подорожував всією Індією, часто перебуваючи в дорозі по п’ятнадцять днів на місяць. Пристрасний і майстерний полеміст, він постійно кидав виклик ортодоксальним релігійним діячам.
1966 року Ошо залишив університетську кафедру і повністю присвятив себе поширенню мистецтва медитації та свого бачення нової людини — Зорби-Будди, людини, яка синтезує найкращі риси Сходу і Заходу, людини, здатної радіти повнокровному фізичному життю і водночас мовчазно сидіти в медитації, досягаючи вершин свідомості.
1968 року Ошо оселився в Бомбеї і незабаром до нього стали приїжджати перші західні шукачі духовних істин. Він відкрив нові техніки медитації, призначені саме для сучасної людини. Їх прийнято називати «динамічними медитаціями», вони засновані на використанні музики і руху. Ошо звів разом елементи йоги, суфізму і традицій Тибету, що дозволило використовувати принцип трансформації енергії за рахунок пробудження активності й подальшого спокійного спостереження.
Пізніше, вже в зрілому віці, перебуваючи у США, Ошо заснував ціле місто Раджнішпурам розмірами в три Нью-Йорки, де жила спільнота адептів-саньясів. Тут Ошо призначив головною у спільноті свою помічницю Шилу, а сам запав у мовчанку на три роки. Щоправда, пізніше помічниця Шила обікрала Ошо на декілька мільйонів доларів, а самого Ошо постійно «штормила» влада США, аж врешті викинула його з країни.
У жовтні 1985 року американський уряд звинуватив Ошо в порушенні імміграційного законодавства і без жодного попередження взяв під варту. У наручниках його протримали 12 днів в ув’язненні, відмовивши у поручительстві. У в’язниці його фізичний стан погіршується. Є навіть гіпотеза, що Ошо пробували отруїти талієм. Врешті, помандрувавши по декількох в’язницях Америки, Ошо покинув Америку 14 листопада 1985 року. Заснована ним комуна розпалася. Уряд США не задовольнився порушенням власної конституції. Коли Ошо на запрошення своїх учнів відправився в інші країни, США, використовуючи свій вплив у світі, постаралися вплинути на інші держави, аби робота Ошо зірвалася, хоч би куди він прибув. Унаслідок цієї політики 21 країна заборонила в’їзд у свої межі Ошо та його супутникам.
Як він навчав
Аби бути в курсі, що це за особистість Ошо, і особливо — в чому полягає суть його вчення, ось трохи про нього і його вчення з доступних джерел.
Ошо закликав бути усвідомленими в роздумах про справжню природу людини і методи поводження до неї. «Я не прийшов вчити вас, я прийшов розбудити вас». Ошо не писав книжок, а викладав свої думки під час бесід, висловлюючись на теми, запропоновані учасниками.
Ошо вчив, що кожна людська істота це потенційний Будда, з можливістю просвітлення. Згідно з ним, кожен може відчувати безумовну любов та самостійно жити, а не просто реагувати на зовнішні подразники, але Его людини заважає їй насолоджуватися життям.
Висловлювання Ошо змінювалися з часом, він активно жартував та використовував парадокси, аби підкреслити важливість мислення власним розумом, на противагу сліпому слідуванню словам учителів і гуру. Не дивно, що за такої — контекстної — подачі частина матеріалу щоразу виявлялася оформленою по-новому, а в деяких бесідах можна виявити значну відмінність від раніше сказаного. Наприклад, одній людині Ошо міг сказати: «Світ статичний», а іншій — «Світ постійно змінюється!» Таким чином він намагався привести людину в «точку рівноваги», щоб людина не дивилася однобічно, щоби завжди перебувала у пошуку. Багатьох людей ставлять у глухий кут протиріччя в бесідах Ошо.
Ось що він сам каже із цього приводу: «Мої друзі дивуються: “Учора ти говорив одне, а сьогодні — інше. Чого ж нам слухатися?” Я можу зрозуміти їхнє здивування. Вони вхопилися тільки за слова. Розмови не становлять для мене жодної цінності; тільки порожнеча між вимовленими мною словами — ось що цінне. Вчора я відчинив двері у мою порожнечу за допомогою одних слів, сьогодні я відчиняю їх, вдаючись до інших слів. Та порожнеча, яка проявляється між словами, — ось що для мене важливо. Двері можуть бути дерев’яними, золотими, срібними; може, їх прикрасили візерунками з листя і квітів. Будуть вони простими чи орнаментованими — все це не має значення. Лише відчинені двері, той пустий простір, має значення. Для мене слова — лише інструмент, що допомагає відкрити порожнечу».
Репутація невіруючої та аморальної людини створювала в житті Ошо достатньо проблем. Натомість його доведене до перфекціонізму мистецтво дискусії зробило так, що різні «релігійники» просто боялися з ним спілкуватися. Йому заборонили входити до всіх церков і взагалі уникали навіть вітатися з ним. Ошо це, звісно, не дуже подобалося, тому він вирішив прикинутися релігійним ритором:
«Я не зношу слово “релігія”, я завжди його ненавидів, але я був змушений говорити про релігію. Насправді ж при розмовах про релігію крилося зовсім не те, що прийнято вважати під цим терміном. Це була просто стратегія, я використовував знайомі слухачам слова: Бог, віра, визволення… але я надавав їм своє розуміння. Завдяки цьому мені вдалося притягнути людей. До мене почали приходити».
По суті, вчення Ошо — це чиста дзен-медитативність і трохи бунтарства. Це з одного боку, і так вважають одні. З іншого боку — і так вважають інші, — це веселий вінегрет із європейського епікурейства, індійських термінів і теж трохи бунтарства. В результаті виходить ось такий собі будда, який має «десь» усі суспільні норми. Найкращими шляхами до істини Ошо вважав найбільш очищені від всіляких догм дзенський «шлях медитації» та суфійський «шлях любові», які, в сумі, як говорив Ошо, одне й те саме.
Щодо моралі, то Ошо визначав її як фальшиву усмішку і закликав покінчити з таким збоченням, «тому що, одного разу почавши фальшиво всміхатися, ви забудете, як усміхатися по-справжньому», а краще зайнятися медитацією, від якої все буде природнім. Власне, залишається незрозумілим, як моралізм зіставляється з тим фактом, що Ошо постійно «топив» мораль, як лише міг. Усі адепти по ашрамах, заснованих Ошо, щоденно практикували медитацію: віпасану (медитацію прозріння), дзадзен чи ще що-небудь, і це було головною і обов’язковою умовою стати членом ашраму Ошо.
Чого він навчав
Ошо не давав жодних принципів, ідеологій, догм, доктрин чи сенсів життя. Деколи він розповідав про просвітлення і реінкарнацію, проте закликав вважати все лише гіпотезою. Він узагалі закликав не виконувати нічиїх заповідей, не вірити йому наосліп, не наслідувати його, а після його смерті знайти собі кращого вчителя.
Ошо твердив, що «просвітився» ще в юності, після довгих занять усілякою йога-технікою; при цьому, як твердив сам Ошо, ця йога була абсолютно непотрібною. Просвітлення, згідно з Ошо, — це різко впасти в астрал, після чого людині стає добре і ніколи вже не буде погано. І тоді людина стає незалежною від усілякого непотребу у своїй голові, спокійно ігнорує недружні випади інших у свою адресу, а реальність бачить такою, яка вона є. Виходячи з кількості книжок, які наговорив Ошо, цього непотребу в людських головах Ошо бачив безкінечну кількість.
Власне, Ошо не писав книжок, а просто розповідав про що-небудь наживо. Його адепти записували ці розмови на диктофон і пізніше видавали їх у формі книжок. На одну книжку йому вистачало десь тиждень своїх «мудрувань»-розмов. Тому різних видань в Ошо було чимало. З цих книжок він переважно і заробив свої мільйони, основну частину яких потім «конвертував» у роллс-ройси (хоча, правду кажучи, більшу частину з усіх дев’яноста трьох роллс-ройсів йому подарували адепти). Ошо просто не знав, куди подіти стільки грошей, а займатися «моральним жестом», типу благодійністю, абсолютно не входило в його поле інтересів і життєвих установок. Тому Ошо і тролив постійно різних «моральних лідерів», таких як Ганді, які вважали, що духовна людина обов’язково повинна бути вбогою.
Деякі називали Ошо «гуру вільного сексу», на що він відповідав: «А ви вважаєте, що за секс краще платити? Чи він не повинен бути вільним, безкоштовним? Особисто для мене секс — це просте, чудове і природнє явище». Стосовно групових оргій тодішніх ошистів, то вони трактувалися як тантрична медитація для досить вузького кола осіб. Спочатку Ошо пропонував всім звичайну сидячу медитацію. Якщо комусь було складно сидіти, нічого не роблячи, тим Ошо давав різні динамічні медитації. Якщо дехто і їх виконував без ентузіазму, тим Ошо давав можливість погорланити на весь голос будь-яку абабагаламагу, поплакати чи бити подушки, щоб скинути «дурну енергію» для спокійного медитування. Натомість тим досить рідкісним екземплярам зі своїх адептів, які ніяк не могли осісти в дзені навіть після цього всього, Ошо пропонував побитися між собою, щось подібне як у «Бійцівському клубі» Чака Паланика (тобто досить девіантного письменника і режисера українського походження Палагнюка) і, так, — зайнятися сексом з іншим адептом, якщо обидва не мали нічого проти.
Не «східний вчитель», а просто вінегрет
Сучасні релігієзнавці виявили, що нічого особливо східного в Ошо взагалі то немає. Попри весь антураж, професор філософії Раджніш, тобто Ошо, не використовував санскритських терміниів, тому що його адепти, які були в основному хіпі або щось близьке, таких слів не знають. Тролення різного роду «церковників» чесно перейняте ним від французьких вільнодумців; твердження, ніби всі проблеми походять із сексуальної стриманості — від фройдистів; усе це зверху приправлено кроуліанством (вчення окультиста Алістера Кроулі про «роби все, що хочеш») та хіпстерством; анекдоти в розповідях Ошо — народні американські, а повторювання, що всі політики є злочинцями та ідіотами, — тут узагалі нічого нового під сонцем.
Навіть уявлення про традицію дзен — варто додати, що Ошо ніколи не вчився у жодного справжнього дзен-вчителя, — у нього повністю як у «бітника», тобто типові для мислення певного пласту молоді середини XX століття, що характеризувався асоціальною поведінкою та неприйняттям традиційних культурних цінностей своєї нації чи народу. Звісно, це все не суперечить факту, що Ошо багато читав по темі своїх виступів (про себе він говорив, що прочитав більше книжок, ніж будь-хто інший), а завдяки практиці дещо навіть розумів по суті. Однак одна справа багато читати, і навіть розуміти прочитане, й зовсім інша — скласти з прочитаного відповідну картину світу. Тому Ошо постійно займався тролінгом, розважав публіку, і принаймні зацікавив багатьох Китаєм та Індією.
Деякі вибрані «перли мудрості» Ошо
«Жодна дитина не народжується ідіотом. Аби стати ідіотом, потрібна освіта».
«Вся історія — це дурня, причому повністю без сенсу. Навіщо читати про всіх тих стародавніх ідіотів».
«Більшість святих — це гомосексуалісти, збоченці. Так що треба заздалегідь підготуватися до зустрічі з ними в раю».
«Якщо ви порахуєте кількість монахів і монахинь, то довідаєтеся, скільки в країні проституток чоловічого та жіночого роду».
«Вважати себе півнем — це божевілля, але вважати себе людською особою — це ще більше божевілля, бо ви не належите до жодної форми».
«Ви чули про нову сімейну гру? Вона називається інцест».
«Мені подобається розбещувати людей. Їхню мораль, релігію… Все, що ви мені дасте, я зіпсую. Розбещення — це мій бізнес».
«Немає різниці між шлюбом і проституцією. Шлюб — це контракт трохи довший, проституція — контракт коротший».
«Ви можете сказати: “Я люблю тебе” лише тоді, коли не любите людину».
«Я не належу до жодної категорії — я просто бог. Я істина. Я ніхто. І я допомагаю людям стати ніким».
«Раптово Бог почувся самотнім — і що він робив до того, як створив світ? Цілу вічність він був один… і лише певного разу, одного ранку, він, напевно, збожеволів?… Яка була необхідність у тому, щоб творити світ? Достатньо було створити жінку! А як він почувається тепер? Забагато народу? Забагато шуму?»
«Жінка — це бог. Але не завжди. Найчастіше вона — курва».
«Я завжди говорю правду, навіть якщо інколи мені доводиться вам брехати».
«Ваші священики збирають лайно і протягом століть поливають вас цим лайном! А ви повзаєте в цьому гноїщі».
«Забагато національних гімнів та прапорів навколо, забагато ідіотів на цій землі».
«Суспільство — це процесія мертвеців. Трупи, навколо лише трупи».
«Ви можете виконувати свій обов’язок, але обов’язок — це матюк із восьми літер».
«Праця — це брудне слово. Це брудне слово з п’яти літер».
«Аби служити в армії, вам необхідно виконати лише одну умову: бути ідіотом».
«Хаос — це завжди добре. Порядок завжди мертвий. З хаосу народжуються зірки. З порядку — лише Адольф Гітлер».
«Якщо всі стануть лінивими, ми житимемо в прекрасному світі, де не буде війни, ні атомної зброї, ні злочинів, ні в’язниць, ні суддів, ні поліції, ні президентів».
«Невегетаріанець — це точно те ж саме, що і людоїд. Нема ніякої різниці. Крім тієї, що людоїд їсть краще м’ясо, ніж невегетаріанець».
«Якщо ти пам’ятатимеш всі ті речі, які я тобі говорю, ти без сумніву збожеволієш. Чи ти не бачиш мене? Я збожеволів».
«Ця бідна земля наповнена божевільними, тому і я здаюся божевільним. Нормальна людина серед ненормальних завжди так виглядає».
***
Залишається лише додати, аби все це підсумувати: на думку спадає цитата з Альберта Ейштейна: «Є тільки дві нескінченні речі: Всесвіт і дурість. Хоча щодо Всесвіту я не впевнений».
фінансово.
Щиро дякуємо!
