Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 22 серпня
Можна і так зрозуміти те, що Він каже: Я обрав дванадцятьох, — бо це число священне. Хоча один з них загинув, це не означає, що саме число позбавлене гідності, адже на місце загиблого було обрано іншого. Це число дванадцять залишилось священним, бо по всьому світу, тобто по чотирьох сторонах світу, вони збиралися проповідувати Трійцю. Тобто три рази по чотири. Отже, Юда пішов, але не порушив числа дванадцять. Він сам залишив Учителя, але Бог призначив наступника на його місце.
Христос перебив їх, кажучи: Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається (Ів 11,9). Ідіть за Мною, якщо не хочете спотикатися. Не дораджуйте Мені ви, що самі повинні отримати від Мене пораду. Отже, чого стосується оте: Чи не дванадцять годин дневі? Щоби показати, що Він – це День, і Він обрав дванадцятьох учнів. Він сказав: Якщо Я — День, а ви — години, то хіба години дораджують дню? Години йдуть за днем, а не день за годинами. Отже, якщо вони — години, то що ж Юда? І він також посеред дванадцятьох годин? Якщо б він був одною з дванадцятьох годин, тоді світив би. А якщо світив би, то як же він День видав на смерть? Але Господь передбачив у цьому слові не самого Юду, а його наступника. Після відокремлення Юди було обрано Матія, і число дванадцять збереглося. Отже, недарма Господь обрав дванадцятьох учнів, бо Він сам є духовним Днем. Отже, нехай години йдуть за Днем, нехай години провіщають День, нехай години просвічуються Днем, а світ через проповідь годин нехай повірить у День. Отже, Він каже: Йдіть за Мною, якщо не хочете спотикнутися.
Тож про що Господь наш Ісус Христос, брати мої, хотів нагадати своїй Церкві, бажаючи мати одного загиблого посеред дванадцятьох, якщо не про те, що нам треба зносити злих і не розділяти Тіла Христового? (…) Цей Юда, бувши злим, все ж ходив з одинадцятьма святими учнями. Він на рівних правах сидів на самій Господній трапезі, він міг спілкуватися з ними й не міг їх цим осквернити. Від одного хліба прийняли і Петро, і Юда, але яка участь вірного з невірним? (2Кор 6,15). Адже Петро прийняв Хліб на життя, а Юда – на смерть. Бо Він є як пахощами, так і доброю їжею. Отже, як пахощі, так і добра їжа дарують життя добрим, а злих вбивають.
св. Августин
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
