Після недільної молитви «Ангел Господній» Папа нагадав, що напередодні в Словаччині відбулася беатифікація дівиці й мучениці Анни Колесарової. Вона загинула, «противлячись тому, хто хотів вчинити насильство над її гідністю та невинністю».
«Нехай же ця відважна дівчина допомагає християнській молоді залишатися стійкими у вірності Євангелію також і тоді, коли це вимагає прямувати проти течії та платити особисту ціну», — побажав Франциск. Він закликав привітати нову блаженну оплесками.
Напередодні у Словаччині відбулася беатифікація першої мирянки — шістнадцятирічної дівчини, яка загинула, захищаючи свою невинність. Урочистість очолив кардинал Джованні Анджело Беччу, префект Конгрегації у справах святих, повідомляє Vatican News.
Субота, 1 вересня 2018 р., стала особливим днем в історії Словаччини та місцевої Церкви. Під час урочистої Святої Меси в Кошицях кардинал Джованні Анджело Беччу, в перший день свого служіння на новій посаді, виконуючи доручення Святішого Отця, проголосив блаженною Католицької Церкви Анну Колесарову. Ця «словацька Марія Горетті» віддала життя, захищаючи невинність від посягань червоноармійця. Це була перша беатифікація мирянки в історії місцевої Церкви.
Походження та виховання
Анна Колесарова народилася 14 липня 1928 року в селі Висока-над-Угом на сході Словаччини, недалеко від кордону з Україною. Виростала в сім’ї побожних батьків, які охрестили її наступного після народження дня в парафіяльному храмі в сусідньому селі Павловце-над-Угом.
Вдома дівчина отримала міцне християнське виховання, доповнене також у школі та на парафії. Вона часто брала участь у Святій Месі та приступала до Святих Таїнств, після того, як 1938 року прийняла перше Святе Причастя та отримала Миропомазання. Коли Анні виповнилося 13 років, її життя радикально змінилося: після несподіваної смерті матері вона мусила зайнятися всією хатньою працею в домі, де мешкала разом з батьком і старшим братом.
Мученицька смерть
Це був час Другої світової війни. 1944 року лінія фронту пересувалася на захід. Німецьку окупацію села змінила радянська. Ввечері 22 листопада 1944 року поблизу села розпочалися бойові дії, тож Анна разом із родичами сховалась у підвалі на кухні. Однак червоноармієць, що увірвався до хати, відкрив їхню схованку.
Батько сказав шістнадцятирічній доньці приготувати щось поїсти для солдата, сподіваючись умиротворити його. Але попри те, що дівчина була вдягнута у скромну чорну сукню, згідно з домовленістю між усіма жінками села вдягатися саме так, щоб не привертати уваги солдатів, той почав її домагатися. Анна рішуче стала на захист своєї невинності. Розгніваний червоноармієць наказав їй прощатися з батьком і братом, і після того, як вона промовила: «Ісусе, Маріє, Йосифе, вам вручаю свою душу…» — двічі вистрелив.
Hostia sanctae castitatis
Дівчину поховали відразу, але можливість відслужити повноцінний похорон з’явилася щойно за тиждень. При цій нагоді отець-настоятель підкреслив, що Анна померла в стані освячувальної благодаті, адже незадовго перед загибеллю вони приходила до храму, щоб висповідатися та причаститися. Записуючи в парафіяльній книзі померлих причину її смерті, він написав: «Hostia sanctae castitatis» (жертва святої невинності).
Настоятель разом з іншим священиком, який знав дівчину, стали розслідувати обставини її загибелі, зібравши письмові свідчення, які пізніше відіграли важливу роль у збереженні пам’яті про ці події. Лише після падіння прорадянського комуністичного режиму в тодішній Чехословаччині стало можливим відкрито говорити про Анну Колесарову та її героїчну смерть, а її могила стала метою молодіжних паломництв.
Численні юнаки й дівчата приходять, аби просити у своєї вже блаженної заступниці дару мужності сказати «ні», коли це потрібно, — щоб, наслідуючи її приклад, дійти незайманими до укладення подружжя. Адже приклад блаженної Анни, як зазначив під час беатифікації кардинал Беччу, «вчить нас, що вартує пожертвувати все Господеві, ніколи не йдучи на компроміс зі своїм сумлінням».
Фото: TASR, Ľubomír REHÁK