Нам дуже допомогла інвентаризація у нашому домашньому «комісійному з іграшками».
Збідніння комори з цяцьками тільки на поверховий погляд здається втратою, а насправді це створило нам простір для активнішого проведення часу разом.
Іграшковий «комісійний»
Моя жінка — наймолодша у своїй сім’ї. Я маю багато старших за мене двоюрідних. Тому кількість іграшок, які ми самі купили нашим дітям, близька до нуля… Ми їх отримували й отримуємо гуртовими — як на наші можливості — партіями. Унаслідок цього в чотирьох здоровезних скринях, на шафах і в кількох містких шухлядах ми донедавна мали цілий іграшковий мазагинчик. Один раз використаний конструктор, кеглі, ляльки і т.д. лежали по різних місцях.
Коли наставав час гратися, діти йшли до своєї кімнати і влаштовували так справжній балаган, витягаючи все, що вдасться, на підлогу, вибирали з цього всього кілька улюблених іграшок і переходили з ними до вітальні, де гралися — стверджуючи, однак, за якусь хвилину, що їм нудно. Повна параноя, що виникає з безглуздої кількості різних речей; а, як відомо, якість важливіша за кількість. Наші діти, використовуючи описану вище практику, насправді добре це знали. І нам вистачило хвилини, щоб перетворити це усвідомлення в дію.
«Переоблік»
Якогось дня ми сказали: досить! І моя дружина перенесли іграшки у велику кімнату. Не кілька, як це діти зазвичай робили, а всі. І настав Великий Переділ. Ми повикидали безліч непридатних, поламаних іграшок. Частину поскладали, і вони поступово будуть передаровані, ну або ж колись знову потраплять у милість… Заодно ми посортували різні типи кубиків, конструкторів, фігурок і чоловічків. Подивилися, які набори некомплектні, а які ще насправді годяться.
Сьогодні у кімнаті наших дітей стоять дві ємності з твердими іграшками (пластик, дерево) і одна з м’якими. Цього теж забагато, але прибирання насправді було велике. Раптом сталося так, що різні дитячі забавки мандрують з кімнати до кімнати у набагато менших кількостях. Діти просто входять у свій світ і орієнтуються в ньому, бо він став прозоріший.
Своєю чергою, батьки не заламують рук на вигляд купи розкиданих і переплутаних цяцьок. Та й прибирання щоденного балагану простіше, бо маємо три визначені ємності, і це все. Не кажучи вже про самі ігри — коли хочеш чогось, то ідеш і береш, і не мусиш цілий день шукати по всій хаті, де лежать інші частини набору, щоб його докомплектувати.
Умови для розвитку
Складно усвідомити, що дітям насправді не потрібно купи розваг, так само як їм не потрібен календар, повністю запакований планами. Для розвитку треба мати умови.
Легко впасти у схему засипання різноманітними іграшками, які потім просто лежать, а діти все одно скажуть, що їм нудно. Який вихід ми знаходимо? Казка! У назвах деяких з них на Youtube навіть можна прочитати: «година відпочинку для батьків». З однієї години часто робляться три, і ми крутимося в зачарованому колі.
Як сказав мені нещодавно сімейний консультант, навіть звичайне длубання патичком у землі для дитини є більшим розвитком, ніж перегляд навіть якнайбільш розумного змісту на екрані. Вочевидь не йдеться про те, що діти нічого не переглядали; але варто знати пропорції. Щоб їх правильно зважити, мені допомогла ота інвентаризація в нашому хатньому «комісійному з іграшками». Його перечищення тільки на вигляд було втратою, а насправді створило простір до кращого проведення часу разом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
