Роздуми

«Бог, у якого я не вірю»

19 Жовтня 2018, 14:39 2805

Інтернетом ходить передрук досить старого тексту, авторство якого інколи забувають або гублять. Насправді його написав 1969 року Хуан Аріас — нині ще живий (нар. 1932) філолог, журналіст і письменник.

Текстові, що має популярну назву «Бог, у якого я не вірю», передує епіграф, який сам по собі багато що пояснює:

«Чимало атеїстів не вірять у того Бога, в якого я також не вірю» (кардинал Максимос IV)*.

 

Фото: Negratinta


Хуан Аріас
Бог, у якого я не вірю

Так, я ніколи не повірю:
в Бога, який «застає зненацька» людину, що впала в гріх по слабкості своїй,
в Бога, який засуджує матерію,
в Бога, не здатного відповісти на пекучі запитання людини щирої та чесної, яка зі сльозами каже: «Я не можу»,
в Бога, який любить біль,
в Бога, який вмикає червоне світло на людські радості,
в Бога, який висушує розум людини,
в Бога, який благословляє каїнів наших днів,
в Бога — чарівника і ворожбита,
в Бога, який примушує себе боятися,
в Бога, який не дозволяє звертатися до себе на «ти»,
в Бога-дідуся, яким можна зловживати,
в Бога, який віддає себе в монополію однієї Церкви, однієї нації, однієї культури, однієї касти,
в Бога, якому не потрібна людина,
в Бога лотереї, яку можна виграти лиш випадково,
в Бога-арбітра, який судить із готовим регламентом у руці,
в Бога самотності,
в Бога, нездатного всміхнутися, дивлячись на пустощі й витівки людей,
в Бога, який «грається» в людей, щоб їх засудити,
в Бога, який «відправляє» у пекло,
в Бога, який не вміє чекати,
в Бога, який завжди вимагає оцінки «відмінно» на всіх іспитах і випробуваннях,
в Бога, якого можна пояснити філософією,
в Бога, якому поклоняються ті, хто осуджує людину,
в Бога, нездатного любити того, кого більшість зневажає,
в Бога, неспроможного простити багато такого, що люди осуджують,
в Бога, нездатного спокутувати горе і нестатки,
в Бога, нездатного зрозуміти, що «діти» полюбляють брьохатися в грязюці, що вони забудькуваті й неуважні,
в Бога, який не дає людині зростати, підкорювати нове, мінятися, переростати саму себе, щоби стати «майже Богом»,
в Бога, який вимагає від людини відректися заради своєї віри від усього людського,
в Бога, який відкидає запрошення розділити з нами наші свята і людські радощі,
в Бога, якого розуміють тільки дорослі, мудрі та довершені,
в Бога, якого не бояться багатії, в чиї двері стукають голод і біда,
в Бога, якого можуть прийняти і зрозуміти лиш егоїсти,
в Бога, якого вшановують ті, хто ходить до церкви і продовжує при цьому красти й лихословити,
в стерильного Бога, розробленого в науковому кабінеті теологів і догматиків,
в Бога, який не вміє явити хоч би часточку своєї доброти там, де б’ється любов, нехай навіть і помилкова,
в Бога, якому до вподоби милостиня неправедних,
в Бога, для якого однаковий гріх — радіти при вигляді струнких ніжок, відволікатися від молитви, чинити наклепи на ближнього, красти зарплату робітника і зловживати владою,
в Бога, який засуджує чуттєвість,
в Бога «ти мені за це дорого заплатиш!»,
в Бога, який інколи шкодує, що дарував людині свободу,
в Бога, який воліє несправедливість замість безладу,
в Бога, який задовольняється стоянням навколішках замість праці,
в Бога, який мовчить в історії та байдужий до питань, що непокоять стражденне людство,
в Бога, якому потрібні душі, а не люди,
в Бога анестезії, для якого оновлення землі й надія цінні тільки для життя грядущого,
в Бога, який творить собі учнів, що роздають завдання по світу і байдужі до особистої історії кожного зі своїх братів,
в Бога тих, хто вважає, ніби любить Бога, тому що не любить нікого,
в Бога, якого захищають ті, хто не бруднить собі руки, не визирає у вікно й ніколи не кидається ні у вогонь, ні в воду,
в Бога, для якого дорогі ті, хто завжди каже: «все добре»,
в Бога тих, хто вимагає від священика кропити святою водою білі гроби їхніх брудних махінацій,
в Бога, проповідуваного тими священиками, які вірять, що пекло повнісіньке, а небеса майже порожні,
в Бога священиків, які вважають, що можна критикувати все і всіх, окрім них самих,
в Бога, який виправдовує війну,
в Бога, який ставить закон вище за совість,
в Бога, який підтримує статичну, здерев’янілу, непорушну Церкву, нездатну каятися, вдосконалюватися й розвиватися,
в Бога священиків, у яких на все є готова відповідь,
в Бога, який відмовляє людині у свободі грішити,
в Бога, який не проголошує анафему новітнім фарисеям нашої історії,
в Бога, який не вміє простити трошки наших гріхів,
в Бога, прихильного до багатих,
в Бога, який «карає» онкологією, «насилає» лейкемію, «робить» жінку неплідною, який «забирає» батька родини, покидаючи п’ять людських істот на відчай і бідність,
в Бога, до якого можна молитися тільки навколішках і якого можна зустріти тільки в храмі,
в Бога, який приймає і схвалює все, що про Нього кажуть теологи,
в Бога, який не спасає тих, хто Його не впізнав, але хто Його жадав і шукав,
в Бога, який «відправляє» до пекла після першого ж гріха,
в Бога, який не дає людині можливості себе засудити,
в Бога, для якого людина — не міра всього творіння,
в Бога, який не йде назустріч тому, хто Його покинув,
в Бога, нездатного оновити все суще,
в Бога, в якого не знайдеться для кожного якесь особисте, окреме, несхоже слово,
в Бога, який не є світло,
в Бога, який воліє чистоту замість любові,
в Бога, який залишиться байдужим до квітки,
в Бога, який не може відкритися в очах дитини, прекрасної жінки чи заплаканої матері,
в Бога, не присутнього в людській любові,
в Бога, який зливається з політикою,
в Бога, до якого не можна молитися на пляжі,
в Бога, який хоч іноді не відкривається тому, хто Його шукає,
в Бога, який руйнує, а не перемінює те, що людина любить,
в Бога, в якому немає таємниці і який не був би більшим за нас,
в Бога, який, щоб зробити нас щасливими, пропонує нам щастя, відокремлене від нашої людської натури,
в Бога, який знищує нашу плоть, а не воскрешає її,
в Бога, для якого люди цінні не самі по собі, а залежно від того, хто вони такі або що мають,
в Бога, якому друг — той, хто проходить землею, нікого не зробивши щасливим,
в Бога, який гріє все, чого торкається, чи то квіти, чи гній,
в Бога, нездатного обожити людину, надавши їй місце за своїм столом і роблячи її своїм спадкоємцем,
в Бога, неспроможного дати нам той рай, у якому ми всі почуємося братами і в якому світло променить не тільки від сонця й зірок, але насамперед від людської любові,
в Бога, який не є Любов і який не перетворює на любов усе, чого торкається,
в Бога, який, обіймаючи людину на землі, не може передати їй смаку, радості, захвату й ніжності, зроджених від об’єднання всієї любові людства,
в Бога, нездатного закохати людину,
в Бога, який не став людиною з усіма наслідками цього,
в Бога, який не був народжений з утроби жінки,
в Бога, який не подарував людству свою матір,
в Бога, на якого я не можу надіятися всупереч усякій надії.
Так, мій Бог — це інший Бог.

(із книжки: Juan Arias «Il Dio in cui non credo», Cittadella, Assisi 1969).

 

Фото: E vita la vita?

Хуан Аріас народився в Іспанії 1932 року, потім, рятуючись від політичних репресій, довгі роки прожив в Італії. Журналіст, письменник і філолог-фахівець із семітських мов. Автор численних книжок, із яких найбільше відомі цитована «Бог, у якого я не вірю», а також «Неприкрашена молитва» (перекладені 8 мовами), «Загадки Войтили», «Падіння режиму Муссоліні», «Єдиний Бог для Папи Римського» та ін.

*Кардинал Максим IV Саєх, до свячень — Аміне Рискалла Саєх, 1878-1967, ліванець, мелькіт, від 1947 і до смерті — Патріарх Мелькітської Церкви. Прихильник екуменізму та міжрелігійного діалогу.

За матеріалами: Бібліотека Якова Кротова

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

віра

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity